В категорії матеріалів: 1491 421-440
Сторінки: « 1 2 ... 20 21 22 23 24 ... 74 75 »
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Обізвалася калина:
Ти навчи мене співати – Будем разом прославляти, Через пісню солов’їну, Бога й нашу Україну.
Буде жити в віках Україна,
Там, де Стир* згинає свого лука,
щоб гостріш ударила стріла,
на зелені неозорі луки
слава маревом святим лягла...
ХРЕСНА ХОДА ЙШЛА З ЗАХОДУ І СХОДУ,
Набридли прізвища політиків і звичні назви у новинах... Вирішив поекспериментувати... навпаки...
«Слава! Слава Україні!»
Україно, ТОБІ ТРЕБА
І каже: «Праведних нема – То вигадки і казка, І Богу вірити – дарма. В житті – лише поразка». Якщо ж додати частку «не», То маєш вже: неправда. Комусь здається: незначне, Та тягнеться віддавна.
І як же цю красу назвати? –
Не прийде через майдани
Щоб заграли загуділи
Знова в брехню зодягають
Глитаї оті радянські
Станьмо, браття Українці,
Ні ,це не вірш, душа моя у римах,
Чомусь знов плаче, тисне і болить,
Думки застряли, душаться в тріщинах,
Чекаю сонця ,щоб знов їх оживить.
Горить кругом -прокляття і тривоги,
Ласкавих слів без сонця не пізнать.
А де ж воно? Чи може жде підмоги,
Щоб хмари темні вітром розігнать.
О, вітре буйний, вітре України,
Дмухни сильніш на погань із москви
Змети з землі , щоб ми були єдині,
Своє любили і в майбутнє йшли!
Хай заростуть дороги бур`янами,
Якими сунуть в край наш москалі,
Ні ,не були ніколи ми братами,
А свідками-мільйонами хрести!
Нам молитись, лиш тими словами,
Нам молитись, лиш тими словами,
До Катерини промовляє:
Цей вірш довго виношувався і швидко написався. Для мого віку щвидко писати це дивно,а все ж.... Гіркота життя в нас аж зашкалює,особливо для таких,як я пенсіонерів. І грошів майже ніяких і увагаги ще менше. Захворіти у нас - це смерть. Усе коштує і забагато,а без цього ніхто і пальцем не ворухне,,щоб допомогти. Ось і в моїй сім'ї горе велике..Важко захворіла дочка. Перебула у всіх лікарів, ті висмоктали і з неї і з нас усі гроші,,у важкі борги прийшлося влізти,а допомоги аніякої. Навіть диагнозу не змогли поставити.Так ось і живемо. Усе щось підвищуємо тільки не добробут. Усе щось обіцяємо - і завжди щось брешемо.Та що розказувати.Адже ви самі про все добре обізнані. Тож читайте вірш.
"ТОП++ - до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
