Якось так вийшло – непростимо для літератора, що досі мені не потрапляли на очі твори Любові Долик. Тому взяв до рук підготовлений до друку рукопис нової збірки з певним застереженням чи й нехіттю, – ану ж то знову – як чимало вже траплялося – така собі примха знудьгованої жінки – повіршувати, купа банальностей з приводу вигаданого кохання чи – на “злобу дня”. Проте, вчитуючись у вірш за віршем, зробив для себе приємне відкриття: ось маємо таки наділену “божою іскрою” творчу особистість, яка тонко відчуває слово, знає, що таке справжня поезія, – сучасна, фахова, – а ми, літератори, її, Любу Долик, так мало знаємо. Ні, такій творчій особистості не можна залишатися невідомою і самотньою, – бо як і щиру правду пише сама поетеса: Не залишайте мене на острові! Я збожеволію від самотності! Ні, тепер не залишимо, а покличемо до гурту, в широкий світ поетичного слова. Бо в тому світі слово Люби Долик знайде своє, поважне місце. Її світ, творчий-поетичний, достойно збагатить “світ широкий”. Отже, насамперед треба підкреслити, що Любов Долик творить свій власний словесний світ уміло, щиро, відверто, вишукано, оригінально. Поетеса не тільки користується формами класичними, але вміє і тонко виходити на власні дотепні знахідки в поетиці. Якої б теми не торкнулася, то все – по-своєму вдало, свіжо. Навіть у вірші про президента, – як тут не впасти в тривіальну декларативність!? – а ні! – Люба Долик і тут поезії не зраджує. Чи ж не славно сказано в кінці цього вірша: Хай Президентом стане кожен в душі, у совісті своїй!!! Очевидно, ніхто не залишиться байдужим до такого ось щирого звернення: Подайте крапельку любові, подайте крапельку душі, подайте добре тихе слово. Прийміть в дарунок вірші ці! Дарунок – щедрий! За такий дар, яким є збірка, не досить “крапельки любові” чи “крапельки душі”... то замало! Потрібне відверте читацьке визнання поетичного таланту Любові Долик. Але чару поезії в цілому не передати звичайною розповіддю, поезію Любові Долик треба читати, треба слухати... і, направду, ця поезія не залишить байдужим нікого, а лише збагатить емоційно, почуттєво – і до розуму додасть.
Левко Різник, Голова Львівської організації Національної Спілки письменників України
Прагнення сонця, тепла, любові – такою є перша заповідь трави, такий літературний образ творить авторка, щоб передати стан людини, яка живе у нашому непростому світі, пробивається крізь усі труднощі й обставини життя, як трава – крізь асфальт, “бо сонце їй в очах – ясне – одне-єдине!” Збірку видано у Львові у 2004 році
Кедик Світлана Василівна, мешканка Закарпатської області, Виноградівського району, села Букове. Юність усюди ходить зі Світланою, саме тому вона вірить в казку. Можете в цьому переконатися прочитавши ї твори.
Кедик Світлана Василівна, мешканка Закарпатської області, Виноградівського району, села Букове. Юність усюди ходить зі Світланою, саме тому вона вірить в казку. Можете в цьому переконатися прочитавши ї твори.
Кедик Світлана Василівна, мешканка Закарпатської області, Виноградівського району, села Букове. Юність усюди ходить зі Світланою, саме тому вона вірить в казку. Можете в цьому переконатися прочитавши ї твори.
Кедик Світлана Василівна, мешканка Закарпатської області, Виноградівського району, села Букове. Юність усюди ходить зі Світланою, саме тому вона вірить в казку. Можете в цьому переконатися прочитавши ї твори.
Кедик Світлана Василівна, мешканка Закарпатської області, Виноградівського району, села Букове. Юність усюди ходить зі Світланою, саме тому вона вірить в казку. Можете в цьому переконатися прочитавши ї твори.
Вислів Олени Ткачук По поезію (стаття в газеті "Дзеркало тижня) про Добродійний фонд Максима Рильського підбив підсумки Першого всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград». Ідея акції належить онукові поета — Максиму Рильському.)
Розмова з Яном Твардовським, поетом Його поетичні збірки своєю популярністю можуть сперечатися з бестселерами, і це тим більше феномен у сучасній Польщі, де поезія - жанр не менш елітарний, ніж у нас і в цілому світі, що Ян Твардовський пише поезію релігійну.
В Україні вірші Твардовського видавали кілька разів. Книга "Треба йти далі, чи Мандрівка сонечка", переклади Тетяни Черниш і Сергія Єрмоленка, Київ, 2000, в антології "Тому, що вони сущі", Львів, "Каменяр"...
Поезія для Крук Галини (нар. 1974 р.) Поетка. Авторка поетичних книг "Мандри у пошуках дому " (1997), "Сліди на піску" (1997). Аспірантка української філології Львівського національного університету. Лауреат премії ім. Богдана-Ігоря Антонича (1996 р.). Мешкає у Львові.
Чи сподобався Вам цей матеріал? Що є для Вас поезія. Чи є у Вашому місті поетична спілки чи то клуб? Пишіть. (Якщо Ви не маєте доступ до публікації статті /не зареєструвались, чи не увійшли до рангу перевірених користувачів, то надсилайте свої матеріали на поштову адрусу автора сайту, я їх опублікую)
