|
|
Репродукція, ксерокопія,
Плагіати - діло злодія.
Річ правдива, наче диво.
Слава впаде, ніби злива...
Будь собою!
Ти відчуєш свою волю,
Аромати тої долі
Ти вдихнеш у свої груди.
Свою музу роздобудеш...
Будь собою!
|
Я зірву із нічної блакиті
Ясне сонячне сяйво - Сіріус,
Щоби твого кохання добитись,
Із богами я силою зміряюсь.
Хай помре переможений ворогом
(Задля тебе на все піду - байдуже!)
Те життя не оціниться дорого,
Як не було кохання в нім райдужне.
Нехай Сіріус поле освітлює,
Поле бою, де ляже один із двох.
Я на бій іду з совістю чистою,
І мій розум іще не всох.
==>=======>>>
|
Сірістю похмурою занесло блакить.
Хоча йде день - немає світла.
Між зірок світових - це мить,
Для наших душ - це осінь зблідла.
Не так давно зійшла зоря,
А вже за обрієм сідає.
Палюча осінь догора,
Мороз до серця запускає.
==>=======>>>
|
|
Видалено за вимогою автора
|
Чому мороз по тілу
Від дотику руки?
Чому я захотіла
З тобою на віки
Лишитись поруч?
Чому я забажала,
Щоб наш маленький світ
Ми удвох плекали,
Як яблуневий цвіт
Весна плекає?
Чому це так важливо
Ранковою росою
Не плакати тужливо,
Коли разом з тобою
Піду життям?
Чому мені так треба,
Щоб ти навчивсь кохати?
Чи прошу я для себе?
Мене—вже не багато,
Ми ж—єдине!
Чому, розмовляючи
Вночі з самотою,
Я прошу, зітхаючи,
У Бога про долю
Для двох одну?
Чому тепер тебе молю
На всі мої „чому”, „чому”
Дати відповідь свою:
„А це, серденько, тому,
Що у нас – кохання”.
|
Відшуміли літні зливи
Дощем теплим, грозовим,
Хоч калюжі-негативи
Відображенням мутним
Ще увагу привертають
Непосидів-школярів...
Вітер думи розганяє
З сивих скронь учителів.
Вересневий дзвін лунає
Над Добросином-селом,
Дзвоник учнів закликає
Сісти за шкільним столом,
Де скарбниця знань дитячих,
Де наук твердий граніт,
Де вогонь сердець гарячий
Й перші сходинки у світ.
Відкриває вона двері
Й просить нас уклінно
Вчитись в благо України
Чесно і сумлінно.
|
Що з вами сталось, добрі люди,
Скажіть, що діло не моє.
Та тисне біль мене у грудях,
Я знати хочу: правда де?
Невже не стане брат за брата,
Якщо образить хто його,
Чи буде лиш про себе дбати
І боронить своє добро?
А як же батька настанови:
„Будь, сину, чесним, мудрим будь!”
Життєві дані перешкоди,
Щоб ми пізнали людську суть.
Ти все забув і піднімаєш
Тіло вище від душі,
Та все, що ти сьогодні маєш,
Не поцінують на Суді!
|
|
"видалено за бажанням автора".
|
Коли родилась надія, більшість спала. Одиниці Прометеями були. Шана їм за те, що не боялись Цю надію, мов вогонь в хату нести. Повір синку, що вони нині герої, Бо з надією ішли проти брехні. Ця надія тоді була їм, як зброя. Йшли, бо були Бога й правди голодні. Гімном їхнім було рідне наше слово. Вишивки були як стяги, хоругви. Спів, мов вітер по кутах кидав полову. Ах, які тоді в них були голоси... Вони йшли не думаючи про медалі. Кулі ворогів кололи їхню грудь. Хоч поранені, вогонь той несли далі . І ти знай про це наш синку. Й не забудь!
|
|
Видалено за вимогою автора
|
Ох і часи були! Хоть не дуже ситі зате веселі та щасливі!
Жіночки в нашім краю дуже гарно плодилися, человіки не ходили з
опущеними плечима и не думали якби втекти з рідної хати на чехи а чи до
Португалії щоби заробити на кусень хліба.
Діточки росли бо їх годувала і ними керувала сама природа.
Грали в ріжномаїті ігри. Від того набиралися сили, крепи та завзятості.
Одна біда була; що дуже добру тягу мав наш нарід до хмільного горшка,
але люди вірили, а коли людина вірить то вона бачить, відчуває і
переживає від зовбаченого і віра тая піддержувала людину на ногах, а
часом і виводила її на чисту дорогу якщо
тая людина не могла на неї видертися сама.
Нині, вже в старших роках пригадую своє життя і хочу розповісти вам
дорогі мої краяни про одну дивну пригоду котра сталася зімною коли я
був ще молодим хлопаком, бо пригода тая якраз і вивела мене на чисту і
тверезу дорогу по котрій іду вже не один десяток літ. Може теє про що я
вам розповім у своїм коротенькім оповіданні поможе комусь із вас якщо
хто (не дай Боже не має сили сам видертися с хмельного болота) і як
колись мене теж виведе його на чисту, здорову і щасливу дорогу.
Молодим хлопцем я, на свою біду мав чималу здібність до бійки, пиятики та різномаїтих пригод.
=========>>
|
*** Слава Богу! Ми щасливі. В світ ідемо вже вільні. Впевнені, що справедливість Подарує правд вогні. Ідемо. Не спішимося... А інші кругом спішать. Іншім волю й діти носять. А в нас, наші діти сплять. Не здорово в нас ще нині. Вітри воронів несуть На простір наш жовто-синій. А ті чинять каламуть.
========>>
|
Щастя Яке то щастя Бути в себе Де блакить неба Є куполом Де тішить пасія Є колеги Що коли треба Стиснуть кулак Мала дитина Мамці рідній Дарує гідність Без омани Не на колінах Бо не бідна Не знає злидня Тільки шану
|
Тренос (пісня)
Привезли ї з полі днем моросливим на фірі
Ськали попа бо була православної віри
В хаті народу як мух мерзених налізло
Бив до одвірка хлоп головов та пізно </font> Що за гріх, що за дію вана перед Небом поставила
На кого жеж вона діточок нерозумних зоставила
Хтож їм вибере вуши чи хлібці якогось замісит
Хлопа з місьці хто зрушит чи хто йго потішит А чи треба було дураку бригадирови гвагати
Щоби баба вагітна бураки до колгоспу йшла трагати
А тепер кай лежит в білім трумні до всього байдужа
Навіть воком не мругне на нездалого мужа Тихий цвинтар милосердно приймив ї до себе
Потревожені круки високо літали у небі
Бідна тризна і нарід пішов по хатах
Хлоп лишився з бідою як покалічений птах І несло з бочки з капустов квасний смерід по всій хаті
А на облупленім п’єцу до стін невапнених тулилисі діти
А по байдужих образах лазили мухи крапаті
І скаволів бідний хлоп бо незнав де сі з гор’я задіти
|
***
До дня народження Т.Г.Шевченка
Тяжка на нього впала доля
Та нелюдский дістався фатум
Один, як та билина в полі
Він бився в скелю дикого царату
І запалив вогень щоб людям души грів
І сам в тотім вогни згорів
Та в нинішні часи над нами він
Зрить Тризуб а не виродка орла
Він чує дивний, малиновий дзвін
Та тихий шепіт сивого Дніпра
А ми роскидані по всій Землі
Схиляем голови в поклін тобі
І велич визнаєм твою і славу
У молодій, як мріяв ти державі.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
