|
|
|
Похилі собори та сльози бідацькі, –
життя провінційне – авжеж не безе!
Рутинні події жуком колорадським
обсіли пожовклі масиви газет.
|
Віктор Васильович Терен народився 09.07.1941 у селі Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області. Працював інженером на заводі "Арсенал", редактором у видавництві "Дніпро".
З березня 1998 року - кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 146 Полтавської області. Стікав по краплі з мокрих коров'ячих губ,
Розмочував глину на ластів'ячі гнізда,
Купав коней,
Давав притулок усякій рибі,
ракові-неборакові та жукам-водолюбам...
|
Володимир Могилюк народився 1957 року у Миколаєві, закінчив десятирічку в селищі Козацькому, що на Херсонщині та Одеський медичний інститут. З 1980 року лікарює в Кіровограді. У цьому світі, де кінця не видно
строкатим ордам примайданних ревищ,
єдине тішить, що погідно квітне
і не тьмяніє сонце Кобзареве!
| сторінка: Поети
| АВТОР ТВОРУ:
Могилюк
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
virchi
|
Дата: 13.07.2007
|
|
|
Ми звідтіля, де течія дніпрова
ще прибережний розмиває кряж,
ми з тих країв, де цокали підкови
чумацьких коней шляхом на Сиваш.
Ми там зросли, де жайвори щомиті
над степом напинають сонця стяг,
де степ – вінець колосся і блакиті, –
прадавній свідок батьківських звитяг.
Ми з тих країв, де пам'ять історична
лиш підсвідома та архівна річ...
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Могилюк
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
virchi
|
Дата: 13.07.2007
|
|
|
Я тебе ношу, як здивування,
Завмираю з дива весь свій вік.
Юних вишень біле дівування,
Стигле сонце, як гарячий віск.
|
|
Колись давно-давно у цім саду
Поміж дерев ходила мати.
Тепер оті сліди не віднайду,
Де новим травам відцвітати.
Ще тішить яблуками давній сад
І пташкам пісеньку заводить.
А на душі у мене листопад,
Бо рідна ненька тут не ходить.
|
|
Жінки старіють так раптово –
Мов ніч на місто опада...
Душа така ще світанкова,
Така ще мрія молода
|
Вмирають поети,
Лишаються вдови,
Втікають Пегаси –
Порожнє сідло.
Лишають на щастя
Маленьку підкову,
Немов недописану
Літеру «О»... Лишаються вдови
Між холоду літер,
Скупих телеграм
І пекучих безсонь.
Кружля над судьбою
Самотності вітер,
Навік погасивши
Живильний вогонь.
| сторінка: Поети
| АВТОР ТВОРУ:
Матушек
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
virchi
|
Дата: 13.07.2007
|
|
|
Все минає, бо, як не ростем,
Лиш відлуння в полі залишаєм...
Літо ж пам'ятають не дощем,
Літо ж пам'ятають – урожаєм...
|
|
Це теж – Дніпро.
У склянці чаю
Його розхитує рука.
Це теж – Дніпро.
Без крику чайок
У форму втілена ріка...
... Ну як же так?
Я ж добре знаю,
Що ти ось поряд хлюпотиш?
А я до тебе – не встигаю,
Беру тебе по склянці лиш.
|
|
В маминій хаті Зелена неділя,
Пахнуть василечки і чебреці.
В свято матуся аж помолоділа,
То вже й не зморщечки,
А промінці.
Мамо, матусю!
Цілую Вам руки...
|
|
"видалено за бажанням автора".
|
|
про дощ, про силу земного тяжіння і про силу бажання...
така собі фізика для дітей :)
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Svitlana Lavrenchuk
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
maja
|
Дата: 07.07.2007
|
|
|
після прочитання одного вітчизняного альманаху...
|
|
Якось одна людина мені зауважила, що якщо у людини немає грошей, то нема і друзів. У мене нема грошей, тому і нема друзів?
|
|
"видалено за бажанням автора".
|
|
... вогонь, який обпалює серце ...
|
|
з безглуздих віршів - едемська тема
|
|
Дуже люблю каштани...
І, звісно ж, свого Каштана
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Svitlana Lavrenchuk
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
maja
|
Дата: 28.05.2007
|
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
