God Almighty,
please, protect Ukraine
and all its people
in all the lands,
on their ways
through the winds and the sands,
to real Freedom and Independence.
Поїхав вперше на братську могилу свого діда Дуба Юхима в село Германівка (стара назва Красное 2), на Київщині. Він загинув в 2-й Світовій. Загинув недалеко від дому. Побачив напис прізвища на граніті, перехопило подих, промайнули спогади батька і тітки як і де дід загинув. Він писав листи, а знаходився поруч. Коли німці зруйнували весь Шевченків хутір в Дарниці, дід перед наступом переплив Дніпро, швидкоруч викопав землянку для дружини і чотирьох дітей і повернувся в окоп. Отак! Ні хто не знав де він похований, просто прийшла похоронка "Пропав безвіти". Дійшли чутки, що його пронизала кулеметна черга і він помер на шляху до госпіталю. Та хто знає як там було. Тільки недавно його могилу знайшов по архівах ще один онук, відомий журналіст Сашко Кавуненко, витративши на це більше 30-ти років. От так дивно. Про рідного діда я й написав цей вірш.
