Вже стільки побачили зла
Поля українські, дороги...
Іде від села до села,
Від міста до міста. Нікого
Воно не щадить, бо всі ми
У хворій уяві рашистів
Малюємось недолюдьми.
Вони ж нас вбивають - і "чисті",
"Пухнасті", "біленькі" такі,
І вуха, й кінцівки готові
Відтяти нам. Ці різники
Не можуть вже жити без крові.
Гвалтують дітей і жінок -
Нема куди падати нижче.
Росія зробила стрибок
У пекло. Її попелище
Побачить планета Земля,
І знов пересвідчаться люди,
Усі, хто її населя,
Що Правда горіти не буде...
Хто сказав,що жовті тюльпани, то на розлуку?..
Хіба, краса така створена Богом буває на муку?..
Як сонце сяють і зігрівають для мене ранок...
Я ж подарую для тебе радість за цей світанок...
Переклад поезії "Des Antonius von Padua Fischpredigt" зі збірки "Des Knaben Wunderhorn" ("Чарівний ріг хлопчика"; 1806 р.), укладеної Ахімом фон Арнімом і Клеменсом Брентано. Первісний варіянт цієї поезії належить Абрагаму а Санкта Клара (справжнє ім'я Йоганн Ульріх Меґерле), верхньонімецькому й австрійському священнику-авґустинцю, певно, найвидатнішому серед німецькомовних католицьких проповідників і духовних письменників барокової доби, та міститься в його opus magnum "Judas der Erzschelm" ("Юда архишельма"; сторінка з віршем і наступна).
сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Жасмін в каное (Der Jasmin in Kanu)
