|
|
|
Багрянокрилий янгол плаче росами,
Ширяючи у прохолодній рані
Садами, між старими абрикосами,
Що в свитку воскову стоять убрані.
|
|
Погожий літній вечір. У призахідному сонці повітря напоєне легкістю, щирістю, безтурботністю. Юрба дітей зібралася біля місточка через невеличку річку Арбузинку, яка мрійливо, неквапно про щось своє втаємничене дзюркоче до довгих, витесаних з суцільних гранітних брил колон, покладених горизонтально.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
leoniddebelyy
|
Дата: 27.09.2013
|
|
|
Трохи особистого
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
pylyp
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Pylyp
|
Дата: 26.09.2013
|
|
|
Дідів двір на хуторі був моделлю Всесвіту. В нім все навколо чогось оберталося, нагадуючи планети, супутники та інші космічні тіла.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Юрій Фоменко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
marzhan
|
Дата: 26.09.2013
|
|
|
Пишу я, поки можу ще писати,
Не знаю бо чи завтра напишу.
Тож поки вмію так життя кохати,
Поезію в душі не залишу.
|
|
Тобі,здавалось, бракувало волі.
Шо маєш нині- волю й каяття.
|
|
Ці віршовані рядки написані під впливом враження на мене харківського пам'ятника велекому кобзареві у Харкові.
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Юрій Іванов
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
вершник
|
Дата: 25.09.2013
|
|
А якщо змінитися в душі, і тяжку всю злобу відпустити з миром, то заграють сірі ці дощі- музику, що дихає осінньо - щиро.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 25.09.2013
|
|
|
Рушили поляки в бій, Ґей списи довгі мали
З ними гетьман Радзивілл , Ґей йшов із козаками.
Ті завзяті козаки, Ґей та москву громили,
Зверхність та пихатість їй, Ґей дуже швидко збили.
|
на скрижалях душі закарбовано - "вір!"
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Крісман Наталія
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Валькірія
|
Дата: 23.09.2013
|
|
|
Не встигло сонечко приголубити простиглу зимовою журбою землю, як з-під осінньо-обпалого покрову березового гаю явилося диво. Воно спочатку обережно розгорнуло салатовим вістрям воскових пальчиків брунатно-пріле лоно віджилого листя...
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Олег Корнієнко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
mikolachat
|
Дата: 23.09.2013
|
|
|
Млин спочилий, голодраними руками
Не ганяє хмар ватаги над пригірком.
По стіні, що облупилась валунами,
День в’юниться захмелілим підвечірком.
|
|
Наші люди здавен давна
на етнічних землях славних
церкви ставили і в них щиро молились...
|
|
Думка незборима чола людям оре – Повертають гайстри, а лелеки – ні.
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
