|
|
|
Змоклі тумани гуляють посивілим містом, в серце вповзають підступно, неначе змія. Барв недовічний букет десь позаду зів'яв. Тільки у згадці на мить ожива, променистий...
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
Марія Берберфіш
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Abigel
|
Дата: 16.12.2011
|
|
А якщо навіть у мить відчаю утратиш віру –
я прийду сонцем в твоє віконце, теплом безмірним!
|
|
Так хочеться. Так хочеться Бути в своєму небі, Де всі святі ведуть життя Й допоможуть в потребі.
|
|
Пісня, яка народилася під час походів до могили українських січових стрільців ( "УСУСІВ") на горі Ключ у Сколівських Бескидах Українських Карпат.
|
|
Любов це радість, любов це сон. Любов це казка для тих, хто закоханий.
|
|
Як люблю я блакитні ці очі
І волосся, що хвилею б'є.
Твої чари нестерпно жіночі
Занапастили серце моє...
|
|
Місяць холодний нічку цілує...
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|