Я і ти -це чорне й біле,разом ми з тобою сіре по одинці ми ніхто,але разом мов земне ядро. Люди біля нас,мов ляльки Вуду.якою хочу , такою і буду. Ми як на нитках і нами керують якісь вищі невидимі сили, що в минулому житті нас підкорили. Нас по житті,як воду в посудину наливають , а ми лиш потрібну форму приймаєм. Тож нехайнас,під виглядом води помістять в посудину у вигляді кола і тільки туди , бо це фігура без початку і кінця,що означає, що назавжди разом в унісон бються лише наші серця.
Немовля -це плід життя ,даний нам долею для поняття того, що ми для чогось на світі є і це почуття нам наснагу дає! Та в кожних людей є свій життєвий путь ,який вони схочуть то і пройдуть. Ми творці своєї долі-чи на волі чи в неволі ми це маєм памятати ,щоб щасття своє будувати...
Так хочеться жити , безмежно кохати , та де ту людину для життя собі взяти? Створити у мріях? шукати в житті?-допоможіть розгадати делему мені.!!! А поки нема варіанта одного -намалюю на листку коханого свого)))))))))))
Так хочеться жити , безмежно кохати , та де ту людину для життя собі взяти? Створити у мріях? шукати в житті?-допоможіть розгадати делему мені.!!! А поки нема варіанта одного -намалюю на листку коханого свого)))))))))))
Прощай,забудь ,які печальні ці слова ,та ми їх чуєм мільйон разів за все життя. А хочеться зовсім інші слова нам чути, що нас люблять ,хочуть пригорнути. Стає людина щасливою та, яка стабільно чує ці чесні слова, аж хочеться жити і в голос весь-час повторяти ті теплі слова, щоб їх підхопив легкий вітерець і доніс до пустуючих одиноких сердець
Можливо десь на дні морському лежить перлина чарівна, а хто візьме її у лодоні-набуде щасття на усе життя. Заграє барвами буденність,відкриються усі шляхи земні. Хай стане цих перлин мільйони , як і людей на цій землі і хай покращуться їх долі один лиш раз й на все життя і стануть люди :добрі й щирі ,немов малесеньке дитя.
Ліричні герої цього віршу палко кохали один одного, та пізнали щастя єднання вже за межами життя. А нам, живим, треба досягати цього у нашому земному світі.
