мій місяць, Світловид, щодень, собі курсує, разом з Планетою, все колами та кругом, не знаю, за що став Землі він другом, де людський рід терпить наруги заради божевілля диких мислей. о, як той перепутник ненависний! послати легінів творити смерть і руйнувати Україну вщерть... і молодий вбиває молодого, не знаючи, заради чого. а Місяць крутиться вгорі, наш свідаок всього, мовчзний. іди, застав заговорити, іди, спини молитвою, зумій! та, знаю, не слуга він мій. Іван Петришин
Комбат-батяня, батяня-комбат Позаду Дніпро Й полонини Карпат. Бракує набоїв і мало гранат. "Тримайтеся, хлопці, Ні кроку назад!" Комбат-батяня, батяня-комбат, Для хлопців своїх Батько, Мати і брат.
Посивів ти рано і чорний від втрат, Комбат наш, комбат наш, комбат...
Хай буде так, як ти бажаєш,
Хай крила виростуть і ввись…
З холодним вітром розмовляєш,
Я вслід шепочу: «Повернись…»
Чекаю я, роки чекаю,
Які зіткала з самоти,
Ти вернешся, я добре знаю,
А зараз лебедем лети.
Я відпускаю в піднебесся,
Де грають музику вітри,
А може й вище піднесешся –
Крилом сльозиночку зітри…
Ой сіяла чорнобривці мати коло хати...
Чи гадала Україна, що ме воювати?!
Та полола мати грядку, щиро дозирала...
Не відала Неня того, що вража навала...
