Віє волею
А день опісля ночі пахне долею.
Пахнуть руки твої карабінові димом,
А я ароматом свічника за здоров’я людини,
Що там під кордоном вмивається кров’ю.
Віє літом.
А очі твої туманом серпневим покрито,
Тому що не можеш тепла передати напливами
для неньки, що ласкаво зовеш Україною..
В рихлім Донбасі шляхи в батьківщину закрито.
Віє порохом...
Війною, розпочатою терористом-ворогом..
Тому не чекаю на осінь - золотокосу княгиню,
Щоб не почути слідів ворогів по бадиллю,
що стріляють в мою і в твою сторону.
Віє вірою...
Засну незабаром й прокинуся милою,
Лише не забуду у присмерку з тобою прощання,
Коли ти ішов на війну мовчазним на світанні,
А взір говорив, перемога прийде не силою.
Віє снігом...
Білим, як світлі душі,
Ті, що в АТО загинули..
