|
|
В категорії матеріалів: 1516
Показано матеріалів: 801-820 |
Сторінки: « 1 2 ... 39 40 41 42 43 ... 75 76 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Віє волею
А день опісля ночі пахне долею.
Пахнуть руки твої карабінові димом,
А я ароматом свічника за здоров’я людини,
Що там під кордоном вмивається кров’ю.
Віє літом.
А очі твої туманом серпневим покрито,
Тому що не можеш тепла передати напливами
для неньки, що ласкаво зовеш Україною..
В рихлім Донбасі шляхи в батьківщину закрито.
Віє порохом...
Війною, розпочатою терористом-ворогом..
Тому не чекаю на осінь - золотокосу княгиню,
Щоб не почути слідів ворогів по бадиллю,
що стріляють в мою і в твою сторону.
Віє вірою...
Засну незабаром й прокинуся милою,
Лише не забуду у присмерку з тобою прощання,
Коли ти ішов на війну мовчазним на світанні,
А взір говорив, перемога прийде не силою.
Віє снігом...
Білим, як світлі душі,
Ті, що в АТО загинули..
|
|
Тріщи, ламайсь, загарбницька Росія
|
|
Воскресне слава в нашій Україні,
Вас не забуде батьківська земля!
|
|
"Край села стоїть оселя, за оселею левада"
(Юрій Яновський, V, 1959, 20).
"Край села стоїть оселя,
За оселею левада …"
Так… Украйна не пустеля…
Стрекотить в кущах цикада…
Кружить чорногуз над лугом –
В кожного свої потреби.
Біла хмара ходить кругом,
Розростається у небі.
|
|
Давайте об’єднаємося, браття
Ну доки ж нам блукати в диких хащах?
Вже так втомились! Господи, прости.
Вкраїно мила, ти ж бо не пропаща,
Але ж чому я бачу лиш хрести?..
І чорна тінь блука, мов потороча,
В танку жорстокім заздрість вироста…
І де життя, що нам Тарас пророчив,
Куди й кому несемо ми хреста?..
Важка та ноша: байраки і схили,
Слизька дорога – терни, будяки…
Ми в Бога долі щедрої просили,
І де вона? А дні летять, роки…
Ми – мов глухі, немов оті незрячі,
Хоча уже давно і не німі.
І душі маєм, і серця гарячі,
І намагаємося видибать самі.
Ми ж «самостійні» і нащо нам «браття»?
Ми «за бугор» так звикли заглядать,
Тепер горить політики багаття,
А хтось спішить ще й «дрова підкладать»…
Вкраїно мила, скільки ще бродити
По диких хащах дочкам і синам?
Пора щасливо і красиво жити
Тобі й мені, а не лише «панам».
Ми того варті, чуєте, братове,
З колін вставаймо, чуєте чи ні!??
Нам сонце з неба засвітило нове,
Тож посміхнемось завтрашній весні!
Відчуймо в собі силу і завзяття,
В наших серцях жива нуртує кров!
Давайте об’єднаємося, браття,
Нехай між нами сіється любов!
***
|
 |
Це не люди, і навіть не звірі -
Звірі звірства такого не вчинюють...
Загоряються новосузір*я
Там, де рідні від горя причинніють...
|
|
|
Блокпост. Спекотно. Наче в пеклі.
Ковток води – ковток життя.
Четвертий день бої запеклі –
Не виглянеш із укриття.
|
|
11 лютого 1942 року в Кривому Розі було розстріляно нацистами одного з провідників націоналістичного підпілля, редактора часопису «Дзвін», полум’яного поета-патріота Михайла Пронченка.
Доля поета, якому судилося пройти крізь табори московського ГУЛАГу й бути розстріляним у нацистському Гестапо, неспростовно засвідчує, яким трагічним був шлях боротьби, обраний справжніми синами поневоленої України, розіп’ятої між нацистською та більшовицькою імперіями зла.
Як і в 30-ті – 40-ві роки минулого сторіччя визвольний дух поезій Михайла Пронченка й сьогодні кличе українців до боротьби.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
