В категорії матеріалів: 1491 Показано матеріалів: 1441-1460
Сторінки: « 1 2 ... 71 72 73 74 75 »
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
За мотивами російської "Как упоительны в России вечера". ... Нехай все сон й життя то ставка в грі, А виграш в ній - перепустка до Раю. Хто зна, що там? Та тільки я гадаю, Що й там бракує українських вечорів. (варіант: Лиш в Україні такі дивні вечори.)
сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Michael Rokh
ОПУБЛІКУВАВ:
Michael
Дата: 06.03.2009
Вже на вітрі тихесенько
Світло правди вогнем грає
ІДивлячись на життя українців, мимоволі згадую історію України. Часи коли була Київська Русь. А одного разу подивився на сонце в голубому небі і....виник вірш.
Я думаю що описувати не потрібно
По вулицях тихих ступають розвітрені душі. І я серед них, мої ноги не видно в тумані. Лиш вітер відвідує швидко спустілі домівки, А дзвони співають під порух невидимих рук.
Тихий ранок нас молитвою вітає
Вітру подих обмальовує лиця
Вільний переклад.
сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Michael Rokh
ОПУБЛІКУВАВ:
Michael
Дата: 25.01.2009
Яке то щастя правду пити
Келихом віри і надії
Ворогів як братів любити
І здійснювати батьків мрії.
Народ спить
Сон триває
Зірка ночі миготить
Нікого це не болить
Край вмирає
Син терпить
Про тебе вже написано багато Віршів і дум, елегій і поем. Тож, може, годі йти нам брат на брата? Чи мало вже існуючих проблем? В усі часи, і навіть в сьогоденні, Проблема існувала в нас одна. Не знаю, може ми такі вже темні, Та все життя нас мучила вона.
Перерозподіл цих земель родючих, Бажання жити краще від усіх - Це все іще отой, іще живучий Непереборний і солодкий гріх.
Здається, що для щастя нам потрібно Найбільше від усіх зібрать добра. Невже ми забуваємо про світле, І про добро у значенні добра?!..
Загноблена народом і віками, Моя земля вже вистраждала все. Невже ж ми, люди, своїми руками Змарнуєм те, де хліб святий росте?!
За що тоді боролися ми, браття? За те, щоб жити в мирі на землі, Чи, може, за оті часи прокляття, Що прожиті у злобі і пітьмі?
Той, хто живе своїми ще думками, І любить цю країну, як і я, Повинен жити одніми думками: "Це - Україна! Це - моя земля!"
Де суть не вилитих думок,
Що біля нас кружляють
Й наповнюють душі садок?
Глянь, правди відлітають.
Благенька сорочина за плечима І дивиться бездонними очима, Мале хлоп'я шматочок хліба просить, Від голоду його аж вітер носить. А матінка до себе пригортає, - Терпи, синочку, милий иій, - благає. Немає хліба, їстоньки немає, Сльза холодна по щоці стікає. ......
Перепрошую вас браття
За те, що вас не покохали.
За все минуле, за прокляття,
Коли народ наш зневажали.
"ТОП++ "
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...