Це давній мій вірш про рідний мені Слобожанський край. Велика Батьківщина починається з малої. Саме із неї людина, мов із колиски, потрапляє у широкий світ, де і знаходить себе.
Як добре, коли людина відчуває спорідненність із своїм середовищем, і як погано, коли вона її втрачає. Але, як би не було, та не слід впадати у відчай. У будь якій ситуації залишається надія.
світ наших прадідів спить в пам’яті спить як дитина сита суха і чиста серце будить спогади сідає на стежках пережитого сідає на душі спраглій сниться сад у весняних квітах соловій на старій груші співаючий сумні пісні серенади під копулою неба