|
|
***
У світлі свічок-ліхтарів
Всесвіт мене хоронив –
На лаві поломаній
В кутку, під іконами,
Я помирать не хотів.
Смерть викликала на бій,
Сльози котилися з вій.
Серце ще билося –
Вмирать не хотілося
В місті убивць і повій...
В обличчя дмухнув вітерець,
В тіло ввірвався свинець –
Зранений падаю
Любов свою згадую...
„Боже, невже це кінець?”
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Олександр Бик
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
virchi
|
Дата: 25.09.2008
|
|
Бик Олександр Миколайович. Народився в смт Сосниця на Чернігівщині. Зараз студент філологічного факультету Глухівського державного педагогічного університету
***
Мої уявлення – химерні,
Моє життя – шматок стихії,
Мої брати – кати і вбивці,
А сестри – шльондри і повії.
Я сам запроданець і грішник,
Мої слова – у серці болі.
Мій Бог панує не на небі,
А потопає в алкоголі.
Йду по життю, мов по канату,
В душі лиш пустка і свавілля.
В мені страшний вогонь палає,
Ім’я якому – „божевілля”.
|
Години лишаю.
Не стежу за ними,
Не плачу. Співаю.
Вони пішли з димом.
|
|
Про "сучасну українську державу" із знанням того, що все буде краще.
|
Ти знову тікаєш. Я звикну. Та порожньо збоку,
і ноги-калюжі, і зашпори глибше – під нігті.
До тебе не далі, ніж вічність плюс/мінус два кроки,
мені ж асфальтіє буденність, наказує бігти. Долоня відчує нервові закінчення вітру,
твоєї – не хочу. Ти – рима до слова «ніколи».
Якась із двох колій останні відписує титри.
Я – кинутий камінь. Водою розходиться коло.
|
Ти заговорив сльозами мами
Тебе почули й зрозуміли
Знають що ти мовчав роками
Своє сказати не мав сили
|
ВИБОРЧА РЕКЛАМА
Вовчисько мовив: маю звичку:
Щодня я пастиму травичку
Й солому жертиму оцю,
Та не зачеплю більш вівцю;
М'ясця не їстиму ні грама...
...Була то виборча програма.
УРЯДОВА БАЙКА
Аж воза стряс старезного —
Так Рак назад дав ходу;
Шнурками обперезана,
Все рвалась Щука в воду.
Гамселить Лебідь крилами,
Що аж здійнялась буря...
Всіма працює силами
Коаліційний уряд!
ОБМЕЖЕННЯ СВОБОДИ
Раз Лиса, що в село проник,
Ми не впустили у курник;
То він кричав за гори й воду,
Що в нас обмежують свободу.
| сторінка: Вірш-усмішка
| АВТОР ТВОРУ:
Голинський Роман
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
virchi
|
Дата: 16.09.2008
|
|
|
Згадав розповіді прабабці, вічна їй пам'ять.
|
Щастя .
Бути щасливою так легко і просто!
Бути щасливою людиною так легко і просто, коли ти відчуваєш себе Людиною.
Бути щасливою Людиною так легко і просто, коли ти цілковито віддаєш себе Йому Єдиному – Богу – Любові. Тоді світ починає обертатися навколо тебе, а ти від задоволення даруєш тепло тому світу, отже всім його складовим, бо знаєш, що саме твоє тепло і творить його, творить його як твій власний, несамовитий, шалений всесвіт Любові.
Бути щасливою так легко і просто!
Бути щасливою так легко і просто, коли ти справжнісіньке Світло, можливо Сонячне, можливо Місячне, можливо Зірок…. Але так чи інакше - Сяйво – відблиск Душі.
|
|
Вірш про відстань і кохання, яке мусить із цим миритися...
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
