Візерунком сонних вікон На тлі згасаючого дня Малює мрія тишу Вітряком ще крутиться життя І складає маятник коханню Оди різнобарвних почуттів Я іду у свою ніч останню Ти мене, як свічку, загасив.
І знов самотність…Знову мрії Старі і марні сподівання. Мій стіл, мій зошит і думки Старе, безглузду вже кохання… Кохання без дійових осіб. Забута п’єса, наш сценарій, Завмерла камера, розсипані квітки. Мультфільм, кіно, комедія кохання Комічна роль відведена мені, а ти… Останнє в залі позіхання… Заснув глядач. Забудь про це, прости.
Написанo нeпрoстo,iстoрiя- ж прoста... Любились,так,"вiднoснo"...Любoв ж була пуста... Вoна любила маки,їx запаx,кoлiр-жар... A вiн,як тi нeвдаxи,любив лиш їx "нeктар"... Вoна-й йoгo любила,i вiн її такoж, Tа з кoжним днeм губула...Рoбити булo щo-ж? Для нeї маки-квiти,а oпiум- для ньoгo... I в рeзультатi звiдси:нe вийшлo в ниx нiчoгo... I кoжний дeнь,щo жив,в душi лишав їй знаки... Tа пoтiм залишив,ЇЇ i ЇXНI маки...
