Анатолій Шкляр народився 1954 року в Дніпропетровську. Закінчив українське відділення філологічного факультету Дніпропетровського державного університету. Працював журналістом у багатотиражних газетах, завідуючим редакцією художньої літератури видавництва «Промінь», редактором видавництва «Поліграфіст», співробітником Управління освіти та інформатики при обласній держадміністрації. Пройшов шлях від редактора до директора всеукраїнського держвидавництва «Січ». Лауреат літературної премії імені Олександра Стовби.
Розбився глечик, тьмяні черепки Миттєво розлетілись по бруківці. І я дивлюсь, немов через віки, Куди потраплять глиняні мандрівці. Хоч як не склеюй долю день по дню, Збагнути глину – сподівання марні… Народжений з рухомого вогню Цей глечик із козацької гончарні.
Віталій Старченко народився 1947 року в Дніпропетровську.
БАБАЙКІВСЬКА КРИНИЦЯ
Колодязь – дзвін. Пливуть у дзвоні хмари. Гукнеш – здається відгукнувся Бог. А може, голоси, що вкрали їх татари За невідплатний український борг Богам та бабаям за наші зради й чвари, Якраз на гребенях примхливих перемог… Криниця – чара. Соборний образ чари, З якої спраглих пригощає Бог Ефіром неба… Ґречно журавель Нам небо подає в прим’ятому цебрі – Прозоре, мов барочна акварель.
Іван Данилюк народився 1950 року в селі Троїцьке на Дніпропетровщині. Закінчив історично-філологічний факультет Дніпропетровського державного університету. З 1974 р. працював у засобах масової інформації міст Новомосковська, Павлограда, смт. Васильківки на Дніпропетровщині. Нині – заступник редактора районної газети «Васильківський вісник».
До класиків достукатися важко, Вони од слави стали геть глухі І провінційних геніїв замашки Сприймають ніби наміри лихі.
Станіслав Іванович Бойко, народився 19 липня 1954 року в м. П'ятихатки Дніпропетровської області. За фахом - вчитель біології та хімії. Складати вірш почав у 2004 році. Лауреат Всеукраїнського фестивалю поезії та авторської пісні "Підкова Пегаса-2006"
БЛУКВА
Широке плесо. Степова ріка, Що у народі споконвік зовуть Сурою. Дівчина, мов вербиченька гнучка Стоїть, схиливши коси над водою. Чи то, стомившися від довгої ходи, На самому обриві зупинилась, Чи то злякалась темної води?
Хотіли випростати спину. А в нас украли Україну, Поклали на рахунки в банки, Розвішали нові фіранки – Жовто-блакитні прапори, Червоні в скрині, до пори. Хоча кому яка різниця, Що там на щоглі майориться? Новий костюм – старий вертеп. І був совдеп, і є совдеп.
Володимир Рабенчук народився 2 липня 1944 року в селі Зозові Липовецького району на Вінниччині. Лауреат обласних літературних премій: Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Степана Руданського, премія ім. Миколи Трублаїні «Кришталева вишня», Всеукраїнська літературна премія ім. Михайла Коцюбинського.
ШЕВЧЕНКО ТАНЦЮЄ ГОПАК
Блаженны, стократ блаженны друзья, Которых жизнь была осенена сиянием счастья. Тарас Шевченко
Спинись. Недовірливий, хто б ти, В безпам’ятство не утікав! Дивись, як Шевченко – внук Гонти – В неволі веде гопака.
Об землю тим рекрутським лихом, отак! Дивись, як Шевченко танцює гопак!
Дмитро Пічкур народився в селі Росоховатка Катеринопільського району Черкаської області. Закінчив факультет журналістики Київського держуніверситету. Відомий перш за все як публіцист. Проживає у Вінниці.
ВІТЧИЗНА
Наснилася батьківська старенька хата Мені з далеких повоєнних літ. І мати, що чекала з фронту тата І раз у раз виходить до воріт.
1 березня 1900 року народився Федір Михайлович Малицький (1900-1988), український поет, прозаїк. На початку 30-х рр. вчителював у с. Краснопілка, нині Бершадьського р-ну Вінницької області.
ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ
Я хотів би вмерти після того, як напишу ще одну книгу про український народ... (Із щоденника О. Довженка)
Крилатий лебідь в синє небо лине I, знявшися високо, тільки там Співа останню пісню лебедину, Прощаючись навіки із життям.
У свято Вознесіння Христового щороку у рідному селі Улюч збираються односельчани і їх нащадки, щоб відзначити чергові роки від дня, коли був спалений поляками наш УЛЮЧ. Коли поверну пришлю фотографії зі свого побуту. Нині посилаю статтю присвячену мойому батькові Миколі Шляхтичу і незабутому рідному селу. Ця стаття була друкована в квітневому номері газети "Благовіт", яка виходить у Польщі українською мовою. Може ця стаття зацікавить відвідувачів сайту.
Створюючи сторінку поезії Анатолії Панас знайшов у її вірші ось цей вислів: Віршами плачу я щодень Це красиво і правдиво майже для кожного поета, адже іноді вірші саме так і пишуться, коли на душі важко, коли написані рядки зрошені слізьми.
