Хай звучить між нами...

Патріотам

Я втомивсь від доріг,
Що одвіку лягають під ноги.
Я втомивсь від людей,
Що за гроші стають на коліна.
Я не хочу багатств –
Сто разів хай я буду убогий,
Моя совість – це Бог
І я є повноцінна людина.

Я не вірю тому,
Хто говорить, що він патріот –
Мене нудить від цього
Фальшивого патріотизму.
Я страждаю, коли
Зневажають вкраїнський народ
І ридаю, коли
На шматки розривають Вітчизну.

Я вклоняюсь тому,
Хто за волю готовий на все,
Хто шанує народ
І любить свою Україну,
Хто в бою за добро
Жовто-сині знамена несе
І готовий померти
На благо своєї країни!

***
У світлі свічок-ліхтарів
Всесвіт мене хоронив –
На лаві поломаній
В кутку, під іконами,
Я помирать не хотів.

Смерть викликала на бій,
Сльози котилися з вій.
Серце ще билося –
Вмирать не хотілося
В місті убивць і повій...

В обличчя дмухнув вітерець,
В тіло ввірвався свинець –
Зранений падаю
Любов свою згадую...
„Боже, невже це кінець?”

***

Мої уявлення – химерні,
Моє життя – шматок стихії,
Мої брати – кати і вбивці,
А сестри – шльондри і повії.

Я сам  запроданець і грішник,
Мої слова – у серці болі.
Мій Бог панує не на небі,
А потопає в алкоголі.

Йду по життю, мов по канату,
В душі лиш пустка і свавілля.
В мені страшний вогонь палає,
Ім’я якому – „божевілля”.

Години лишаю.

Не стежу за ними,

Не плачу. Співаю.

Вони пішли з димом.

Зробив певні зміни...

Ти заговорив сльозами мами

Тебе почули й зрозуміли

Знають що ти мовчав роками

Своє сказати не мав сили