Ще змалечку я мріяла побувати у космосі, на якійсь фантастичній планеті.

Одного разу я нарешті наважилась і написала листа найголовнішому Космонавту. Через кілька тижнів мені прийшла відповідь, там було написано: «Люба дівчинко, приїжджай до космодрому, полетиш з нами до планети Вишень — є одне вільне місце».

=======>>

Репродукція, ксерокопія,
Плагіати - діло злодія.
Річ правдива, наче диво.
Слава впаде, ніби злива...
Будь собою!

Ти відчуєш свою волю,
Аромати тої долі
Ти вдихнеш у свої груди.
Свою музу роздобудеш...
Будь собою!

Я зірву із нічної блакиті
Ясне сонячне сяйво - Сіріус,
Щоби твого кохання добитись,
Із богами я силою зміряюсь.

Хай помре переможений ворогом
(Задля тебе на все піду - байдуже!)
Те життя не оціниться дорого,
Як не було кохання в нім райдужне.

Нехай Сіріус поле освітлює,
Поле бою, де ляже один із двох.
Я на бій іду з совістю чистою,
І мій розум іще не всох.

==>=======>>>

Сірістю похмурою занесло блакить.
Хоча йде день - немає світла.
Між зірок світових - це мить,
Для наших душ - це осінь зблідла.

==>=======>>>

Чому мороз по тілу
Від дотику руки?
Чому я захотіла
З тобою на віки
Лишитись поруч?

Чому я забажала,
Щоб наш маленький світ
Ми удвох плекали,
Як яблуневий цвіт
Весна плекає?

Чому це так важливо
Ранковою росою
Не плакати тужливо,
Коли разом з тобою
Піду життям?

Чому мені так треба,
Щоб ти навчивсь кохати?
Чи прошу я для себе?
Мене—вже не багато,
Ми ж—єдине!

Чому, розмовляючи
Вночі з самотою,
Я прошу, зітхаючи,
У Бога про долю
Для двох одну?

Чому тепер тебе молю
На всі мої „чому”, „чому”
Дати відповідь свою:
„А це, серденько, тому,
Що у нас – кохання”.

Відшуміли літні зливи
Дощем теплим, грозовим,
Хоч калюжі-негативи
Відображенням мутним
Ще увагу привертають
Непосидів-школярів...
Вітер думи розганяє
З сивих скронь учителів.
Вересневий дзвін лунає
Над Добросином-селом,
Дзвоник учнів закликає
Сісти за шкільним столом,
Де скарбниця знань дитячих,
Де наук твердий граніт,
Де вогонь сердець гарячий
Й перші сходинки у світ.
Відкриває вона двері
Й просить нас уклінно
Вчитись в благо України
Чесно і сумлінно.

Що з вами сталось, добрі люди,
Скажіть, що діло не моє.
Та тисне біль мене у грудях,
Я знати хочу: правда де?

Невже не стане брат за брата,
Якщо образить хто його,
Чи буде лиш про себе дбати
І боронить своє добро?

А як же батька настанови:
„Будь, сину, чесним, мудрим будь!”
Життєві дані перешкоди,
Щоб ми пізнали людську суть.

Ти все забув і піднімаєш
Тіло вище від душі,
Та все, що ти сьогодні маєш,
Не поцінують на Суді!