|
|
Плинути правди океаном І бачити красу життя У кожний вечір в кожне рано Й чути що шепоче душа Приймати мрії на сніданок Чи вони здійсняться чи ні Відкинути усе погане А перш за все діла грішні І стерегти від забуття Всі думки чисті всі пісні А з хати вимести сміття Хай буде чиста у весні І зберігати своє я У свого серця глибині 11.03.2008р.
|
|
10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 бублик
|
Вже третій рік у містечку Гамветтола що знаходиться у провінції Форлі-Чезена невличка група жінок-українок разом із міською радою та кооперативом «Ідея» проводять свято «Fa-Volando” (Казкуючи). Щороку зал, у якому проходить свято, наповнюється все більше і більше.
Ось і цього року Бочеварова Ірина із сином Артемом, Бондар Ганна із Назаром, Шевченко Тамара із Романом та Любов із Діаною підготували програму із казками, іграми і піснями та запросили доньку Тетяни Лісовської, Оленку, яка заспівала українську народну пісню та порадувала італійців своїм чудовим голосом (дівчина навчається у консерваторії).
Тетяна ж, зробила вдалі фотографії та зняла свято на відеокамеру.
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Шевченко Тамара
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
shetamara
|
Дата: 10.03.2008
|
|
Ось Пам’ять і Забуття Десь в полі зустрілись І про своє горде я Мовчки говорили З віддалі мовчання їх Сестра Брехня вчула Зупинившись біля них Засміялась в кулак Ворожнеча вчула сміх До сестриць прямує Летячи вітає Гріх Вже й йому шапкує Ідуть разом до сестер Щоб їх приєднати Задумали що тепер Разом їм плювати На народ що захотів Без комуни жити За яку вже відтерпів Відкрито і скрито Хочуть щоб в батьківщині Свої були школи А в них місця для Брехні Не було ніколи.
|
|
"видалено за бажанням автора".
|
Весна. Мрійлива свіжість.
і подих вітру, наче птах.
В душі кохання й ніжність,
Емоції зривають дах. Чому ти зараз не зі мною?
Лиш в мріях бачу я тебе...
Прийди до мене разом із весною,
Самотність враз мине!
ТВЕРДУН НАТАЛІЯ
|
|
Вірш про неприємну людину,з якою мені довелося зіткнутися в житті.Зітканий з негативних емоцій, тому й досить похмурий.
|
|
Просто згадав.... і вирішив!
|
Я бачу в житті багато нового
Щодень, їдучи, задумуюсь знов
Скільки прекрасного в світі усього
Скільки там місця займає любов. Не та, яку ми називаєм коханням,
А та повсякденна, жива і проста
Яку відчуваєм просто сидячи вдома,
Коли їдем в трамваї й радіє душа. А лиш варто знайти в собі часточку світу
Відчути її і пустити в життя.
Вона буде в серці твоєму жевріти
Не дасть загубитись у сірості дня.
|
Кольорами веселки малюю весну Де словом надії краєвид облитий Там бачу батьками посіяні квіти Які щойно нині будять ся зі сну
Батьків вже немає а аромат квітів На полях весняних і нині живий Він іде до завтра і вчорашніх мрій Пахне теплом сонця яке ледве світить
Все це я малюю тривання словами Ті на життя полі мов дороговказ Вони бумерангом вертають до нас Як діти з далека до рідної мами.
А мама приймає у хату. Гостить. Кладе перед ними усе що лиш має З радості що прийшли сльози витирає Ця радість стареньку все таки болить
10.02.2008р.
|
|
сумБуРна алітеРація ЯБлука Єлени...
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
