Все це було і , мабуть, уві сні Все це для тебе; та минають дні І вже немає шляху без терні і крові, Щоб бути із тобою і на волі. Не хочу я просити чи благати, Лише скажу: “Залиш відкритими ті грати, Що влаштував на чатах коло серця.” Не бійся, - непідкупний голос Долі; Навколішки не стій – Там, де немає сенсу, там немає ВОЛІ...
Життя іноді буває таким тяжким, навіть нестерпним... Здається, що вже не можна нічого змінити, але... Проходить час і все стає на свої місця, навіть покращується. Не даремно кажуть, що час лікує. Так
і в природі: кактус, із гостренькими колючками, що не знаєш із якої
сторони можна до нього доторкнутися.... А він узяв і розцвів! Навіть не
віриться, що такі гарні квітки нам може подарувати невеличка сердита
колюча рослинка. Побачивши це чудо, я подумала: "У житті теж так буває..."
