зимa зимo, зимo! вже доволі! йди від нас у чисте поле! ми втомилися від снігу! від зимна' і від вітрів- ніхто ж тебе не хотів! замість золота- те срібло, все прозоре та холодне. ми втомились від сніжинок, від бурульок і льодинок, від всього, що ти нагнала, сонця нині нам замало! нам тепла треба й погоди, щоб плигати й забавлятись на подвір'ї без нудьги, щоб трава була зелена на усіх лугах й теренах, щоб дуби зазеленіли і усім нам розповіли, звідкіля летять лелеки, чи домівки їх далеко, чи у нас тепла задосить- слухай, зимо! Весень просить.
Ivan Petryshyn
што ти рядив увчора?
ходив до Бора.
што ти рядив ув Борі?
ходив до Гаю.
што ти рядив ув Гаю?
стрічав Наю.
рекла Ная,
што Доля- злая.
а за што Долга- злая?
не впускає ув Вирій!
а для чого т'бі Вирій?
што би жити у Мирі.
што ж-бо рекла єси Жердельць?
Жердельць рекла, треба жертви.
якуй-же жертву то ж треба?
диму сизого до Неба.
на што Небу диму?
штоб вигнати Зиму.
на што Зиму ганяти?
што би Ниву знов жати.
на што Hиву ту жати?
што би було што їсти.
на што їсти і пити?
штоби Зорі хвалити!
на што Згари хвалити?
што би в Радостці жити.
на што тобі та Радха?
штоб відкрити всі Врата.
што за Врата такії?
Весни, Ліeта, Завії...
а што ште попри Літа?
іштхе Єсеньї-Зими.
а для тшого ті вечі?
для Трави для Овечі.
а на што та Овечка?
штоб бхоло більше млечка.
а для тшого мелекхо?
штоб- у мандри далеко,
там, где мешка Лелека.
Іван Петришин, ПАШІ
