|
|
В категорії матеріалів: 3443
Показано матеріалів: 3401-3420 |
Сторінки: « 1 2 ... 169 170 171 172 173 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
я хочу викласти на ваш огляд невеличкий поклик душі...Це невеличке ессе...
|
Я кохав тебе до болю
Всюди йшов я за тобою
Я обожнював тебе
Смерть обох нас забере Не розлучить нас вона
Слово смерть це маячня
І кохання твого смак
Завжди буде на губах І нехай навколо тьма
Пам’ятай ти не одна
До грудей тебе прижму
І вже більш не відпущу Пам’ятай є ти і я
А навколо пустота
Та її ти не лякайся
І мене міцніш тримайся Не відпущу я тебе
Смерть тебе не забере
А якщо прийде вона
Смертю цею буду я
|
Сумую, люблю і мовчу.
А чи довго триватиме це - не знаю.
Шукаю слова.Та чи їх я скажу?
Кохаю тебе і від цього страждаю.
Усміхнувшись, тебе обіймаю...
| сторінка: Акровірш
| АВТОР ТВОРУ:
твердун Наталія Максимівна
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
natalia
|
Дата: 15.03.2008
|
|
Вони були як кораблі у морі,
Літали, не сягаючи землі,
Лише між хмар були вони на волі
Й купались в передранішній імлі.
Свободу, мов птахам вітри їм дали,
Спували їх дощами небеса,
Їхз губи сонцю губи цілували
Й на вії осідала їм роса.
То янголи були чи може діти,
Які ніколи ще не знали матерів,
То були зорі,Що завжди будуть горіти,
Вони-це пісня, що співається без слів...
====>>
|
Вона чекала вірно, як вовчиця,
Лизала рани від отруйних стріл,
Вона не знала, що колись привчиться
Людей стрічати, як недоьрий звір.
Вона не знала, що слова-це попіл,
Що на усмішку Мойри опадають,
Кричало тіло, зварене в окропі,
В окропі днів,що память витирають.
Вона чекала, попаливши вії
Й повязку зовсім вже зняла з очей,
Квиління тиші глушить безнадію,
А дощ надворі стогне і січе.
| сторінка: 2008
| АВТОР ТВОРУ:
Ковалева Юлія
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
grunge-girl
|
Дата: 14.03.2008
|
|
Сльзи вітру стирали жар,
Ми за руки узявшись лежали,
Поспускали із ланців примар,
Ми ж покірно на них вже чекали.
Ти торкався моїх сновидінь,
Я стирала твій попіл з лиця,
Насолода від злетів й падінь
Наближала чимдуж до кінця.
Шепотів: "Моя мила, іди,
ти зумієш іще раз родитись,
Втрати сильні й болючі сліди
Зможуть з плином дощів швидко змитись"
Я від шелесту губ тих тремтіла
Й поцілунком гасила страждання.
Чи ж без тебе б я дихать зуміла?
Смерть з тобою-найбільше бажання.
...Заколисував ніжно туман,
Ми ковтали краплини останні,
Нас повільно вкривала зима,
Огортаючи млою згасання...
| сторінка: 2008
| АВТОР ТВОРУ:
Ковалева Юлія
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
grunge-girl
|
Дата: 14.03.2008
|
|
Весна. Мрійлива свіжість.
і подих вітру, наче птах.
В душі кохання й ніжність,
Емоції зривають дах. Чому ти зараз не зі мною?
Лиш в мріях бачу я тебе...
Прийди до мене разом із весною,
Самотність враз мине!
ТВЕРДУН НАТАЛІЯ
|
Я бачу в житті багато нового
Щодень, їдучи, задумуюсь знов
Скільки прекрасного в світі усього
Скільки там місця займає любов. Не та, яку ми називаєм коханням,
А та повсякденна, жива і проста
Яку відчуваєм просто сидячи вдома,
Коли їдем в трамваї й радіє душа. А лиш варто знайти в собі часточку світу
Відчути її і пустити в життя.
Вона буде в серці твоєму жевріти
Не дасть загубитись у сірості дня.
|
|
Ми зустрілися знову вночі...
|
|
Вірш видалено за вимогою автора
|
_Присвячено ...
За вертикалі, коли йде дощ)
|
|
Ще трохо лірики. Присвячується П.І.І.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
