|
|
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
СКАЖІТЬ МЕНІ БУДЬЛАСКА СВОЮ ДУМКУ ВСЕОДНО ЯКУ ( ПРО ВІРШ )
|
Знову хотіла почати спочатку,
Але не змогла - ти поставив печатку.
Сама я не знала, як це розуміти,
Та й не розуміла, що повинна хотіти.
|
Немає слів щоб описати почуття,
Душа кричить і рветься в забуття.
|
|
<blockquote><font size="2">Неначе вперше
Й нібито в останнє
Мій непотрібний силует кохання
Прийшов і оповіяв самотою,
Дорослою своєю прямотою.
"Давай залишимося друзями назавжди!"
Зосталося в тобі іще хоч щось дитяче, справжнє?
І я не вірила твоїм сумним листам:
Я у вітальні, а ти десь далеко там...
Ти так далеко, ніби в іншому житті.
Колись мені хотілось зрозуміти, підрости.
Перечитати всі твої думки,
Відбити, звести з розуму, втекти.
Видумувати різні почуття,
Вплітатись мовчки у твоє життя.
Присвоїти собі твоїх дітей,
Навчити жити так, як дійсно треба.</font></blockquote>
|
|
Мені не все одно, де ти.
Можливо, так далеко,
Що не дістати за години дві
Й не треба.
Мені б відправити конверт із почуттям
І надіслати.
З тобою я лише була,
Тебе кохала.
Мені не все одно, де ти.
Забув в своєму літаку про мене,
Навіть не згадаєш.
Можливо, навіть і не знаєш,
Як сильно я тебе люблю!
|
Я, Інна Семенова, народилась у селищі Сокоч Єлізовського району Камчатської області у 1990 році. У 1992 році разом з родиною переїхала на Україну. До 2000 року жила в Мелітополі, потім переїхала до Харкова. Навчалась у Харківській гімназії №6 та закінчила ліцей "Професіонал".
У першій публікації розміщую 2 моїх твори: "ОКРІМ" та "ПОДУМКИ" </font>[/j]
|
Пломеніє в вогнищі остання вуглинка,
Тече по щоці остання сльозинка.
Сльозинка остання – то моє кохання,
Перше й останнє, воно перше і останнє.
|
|
Лети, як хочеш!
Йди!
Втікай!
Біжи
і розчиняйся в натовпі!
В реальний світ,
чи в міражі –
мені однаково…
Губися
в рамках тих,
що сам для себе витесав…
Ховайся.
Буду все одно
тобі я снитися…
|
|
Я вирішив зробити завершальну частину свого блокбастера про
Українського баламута.................попереджую зразу у даному творі
немає ні ком, ні крапок, ні знаків питання..........символів немає
ніяких.........я вирішив зробити такий собі неграматичний кінець
баламуту......
|
|
Коли приходиш мрійний і веселий ,
у хвилях сміху губиш часу лік –
здається, в нашій казці стільки серій,
що крапель в морі, що весни у рік.
І всі слова стають такі крилаті,
цвітуть зірками музика, вірші.
І не знайти прекрасніших галактик
над мрію серця, сяєво душі.
І не впіймати кращої жар-птиці,
над жарт розумний, сплесками долонь.
Бува себе запитую: чи ти це,
до кого так спішу я без вагань?
Коли приходиш мрійний і веселий ,
і в хвилях сміху губимось удвох –
здається, в нашій казці стільки серій,
що не згубити наших двох епох!
|
|
Час адаптації.
А я, ніяк не звикну,
що сум обмацує
мої думки,
як нитку
худими пальцями…
…мої бажання
проходять в серці
перереєстрацію,
а пам'ять,
мов офіціантка
з тацею
знов пригощає
спогадом про тебе.
І дивиться на все це
зверху небо
і мовчить.
І дощ немов здурів –
щодня овації,
а я так хочу сонечка,
а то - сльота
в моєму серці
від твоїх слідів…
|
Мов сон, мов темне марево ночей
В моєму серці знову образ.
Той образ… В безодні тих очей
Я потопаю й потопати буду ще не раз.
|
|
Поетична збірка"Пишу про почуття святі для мене"
|
|
Ти не цінуєш те, що маєш,
Даруєш душу пеклу ти.
Весною пташкою злітаєш,
Ну, що ж коханий мій, лети!
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
