Виношу особливу подяку автору віршу "Години йдуть" Роману Кулішу. Зайшовши на сайт розмістити вірш я побачила цю назву і в голові пробігли перші рядки. Отак за 5 хвилин я написала цей вірш.
<blockquote><font size="2">Неначе вперше Й нібито в останнє Мій непотрібний силует кохання Прийшов і оповіяв самотою, Дорослою своєю прямотою. "Давай залишимося друзями назавжди!" Зосталося в тобі іще хоч щось дитяче, справжнє? І я не вірила твоїм сумним листам: Я у вітальні, а ти десь далеко там... Ти так далеко, ніби в іншому житті. Колись мені хотілось зрозуміти, підрости. Перечитати всі твої думки, Відбити, звести з розуму, втекти. Видумувати різні почуття, Вплітатись мовчки у твоє життя. Присвоїти собі твоїх дітей, Навчити жити так, як дійсно треба.</font></blockquote>
