Наврят, чи ти оціниш те, Що пишу я про тебе, Що так моя душа живе: Римує без потреби. Та тільки сильні почуття Зачеплять серця струни, „Переримоване” життя Зі щастям і зі сумом Покірно стелиться віршем...
Над кошиком думок- самотня ніч. А в кошику - уривки фраз, до чаю. Все, так між іншим, сказане мені я п'ю без цукру, за старим звичаєм. У кошику думок ще талий сніг - ще пробує змінити смак напою...
Я дякую сьогодні цій весні за кожну мить, розділену з тобою.
Всі пишуть про весну і Великдень, а я візьму і напишу про кохання, яке... БУЛО колись у моєму житті... Бажаю усім лише щасливого кохання, яке ніколи не переходить у цю сумну категорію "було". П.С.Вірш спершу друкувався на нашому сайтівському форумі, де мене й заохотили до того, щоб додати його на свою поетичну сторінку.
Візерунком сонних вікон На тлі згасаючого дня Малює мрія тишу Вітряком ще крутиться життя І складає маятник коханню Оди різнобарвних почуттів Я іду у свою ніч останню Ти мене, як свічку, загасив.
І знов самотність…Знову мрії Старі і марні сподівання. Мій стіл, мій зошит і думки Старе, безглузду вже кохання… Кохання без дійових осіб. Забута п’єса, наш сценарій, Завмерла камера, розсипані квітки. Мультфільм, кіно, комедія кохання Комічна роль відведена мені, а ти… Останнє в залі позіхання… Заснув глядач. Забудь про це, прости.
