Цей вірш я написала 25.11.2011року, на прохання і від імені мого чоловіка, бо він писати віршів не вміє, але хотів читати його в день святкування нашого срібного ювілею. Цей вірш мій чоловік читав у ресторані, коли ми відмічали цей ювілей.
Ми люди, від любові всі завжди залежні,
Вже напевно сотні років, й тисяч уже – тьма.
Та, будьмо всі уважні дуже й обережні,
Кращих почуттів напевно вже у нас нема.
Ми з віком все більше кохання шануємо
І впадаємо все в нього знов і знов, і знов.
Вдячні Богу за спільне щастя, що маємо,
За міцну з тобою і взаємну цю ЛЮБОВ!!!
сторінка: Вірші про сім'ю
| АВТОР ТВОРУ:
Алла Василівна Баранкевич