Ви нічого так і не зрозуміли, жебрачі душі ваші, - вимовила Ксюха і вийшла. Вона швидко спускалася сходинками , а сльози свої вона, все таки, затримала і не випустила на волю.
Розгрібаючи всі свої плани та думки вже стою на пероні чекаю на свій потяг. Навколо купа різних людей але їх одежа видає різний смуток людей зі смаком бо Будинок Моди троєщина полонив масу людського мозку. У своїх рука не велику сумку таку стару і затерту, як і про мої спогади ті, що ведуть мене туди в старі краї, нарешті потяг прибув і втомленими очима провідниця намагається всім бадьоро оголосити про час посадки і тим прокляття своєї роботи. Стукіт коліс сигналізую про довгу подорож через усю країну нічну та денну і не зрозумілі нічні станції які не мають фактичного світла та викликають страх не мов вбивці полізуть до вікон твого вагона. Найкраща стихія коли подорожую зимою або осінню коли вона жовкла та біла та морозна і тихий хрускіт під ногами то від листя та снігу. Зі мною їдуть цікаві на свій лад люди кожен оригінальний та один маргінал не виховане п'яне бидло, що їсть курку, руки витираючи занавіски і так не честі від самого часу
Попиваючи чай поринаю у вечірній горизонт свого вікна, де барви осінні вкривають все навколо і навіть мої каро - зелені очі стали кольору вогню та хитро кохання, що вривається на секунду і його не про гониш на все життя
Ярина стояла коло вікна, вдивлялася у снігові пелерини, ніби у якусь свою білу невідомість, але таку світлу і чисту, як цей різдвяний сніг. Слухала близькі і далекі голоси колядників і сама собі під ніс підмугикувала. Ох з яким запалом побігла б зараз колядувати, та бодай би до перших сусідів! Але останні строки вагітності вимагали особливої обережності...
НЕ-НАПОЛЕОНІВСьКА НАЦІЯ І ДИПЛОМАТІЯ КОЛИШНІХ ІМПЕРІЙ
Іван Петришин, ПСШІ (ISPS)
Таким чином, у Східній Європі, є нація, що не малa Наполеонa: не було героя y тій країні, який хотів би завойовувати землі інших народів. Нація та - мирнa. Зовуть її українською. Ця нація мала інших героїв:
...Чомусь малій Асі завжди було шкода мешканців тієї «старенької стаєньки». Ввижалася вона дитині якоюсь дуже дрібною серед глибоких снігів – адже зима, адже поле, а стаєнька невеличка, загублена у безмежжі січневих хуртовин. Думала собі, що важко велося мешканцям того невеличкого обійстя: «А, якщо у них нема коней та саней? А, якщо вони бідні, і не мають статку, аби купити собі теплий одяг чи добротне взуття? А їсти – то ж треба щось їсти! Бо, гляди, поля – розлогі і геть заметені снігами»...
IvanPetryshyn
Іван Петришин
2 лютого 2015 КОНДЕНСАЦІЯ ТА РОЗШИРЕННЯ ЧАСУ І ПРОСТОРУ ПІДЧАС МОЛИТВИ Куточок, де людина молиться- це згущений простір і час, yвесь простір і весь час, звідкіля і куди посилає промінь спілкування з Богом, при якому широко поширюється імпульс ЧАСО-ПРОСТОРУ молитви, що направлена у Всесвіт. Священні Слова, Iм'я Бога, метод звернення до Нього, ставлення до Нього, чин пов'язування думок і молитов, розмова кволого створіння із Над-Сильним, тимчасово-живучого із Вічним, низько-організованого ссавця із Всемогутнім, відкриває длялюдини канал спілкування з Творцем. Крихітні енергійнi промінці світла, зарядженi значеннєвими намірaми з проханням помилувати, вдячністю, просьбою про допомогу- у визначальних речах, що позначають вірність Творцеві , який знає усе про ці наміри та проо їхні результати, а також про ступінь їхньої щирости. Він не потребує їх: Він дає шанс.
Не бійся... ( Або один кадр реальності) А слово його «не кохаю», то зовсім Поліну образило, та так, що вона пішла від нього за два місяця до народження дитини. І тому, пологи були складні і довгі, нервова система була у такому стані, як натягнута струна, думала що помре…. Та, слава Богу,- вижила, як після війни..
Адже вода, яку освячували в цей день – була цілюща. Нею можна напувати тяжко хворих, освячувати храми, домівки, домашніх тварин і вона не псується цілий рік. Жінка не розуміла: Чому прихожани так невідповідально ставляться до молитви, адже вони теж вкладають свою енергію душі, слова до освячування води? Вірі Степанівні здалося, що люди , більшість, не розуміють для чого вони прийшли...
