Ой, що за день, як ворог лютий! Біда за бідою! А ще до вечора – як до Хуста, хто зна ще скільки їх тут нарипаються. Господи, навіщо ти мене караєш, хіба я жінку не б’ю, хіба я горівку не п’ю, чи люльку не курю, чи людей не дурю?
Ви знаєте, які чудові історії
можуть розповісти хвилі моря, коли перші промені сонця ласкаво ковзнуть по
безкраїй його поверхні? Одного разу я почула одну таку історію і зараз хочу
розповісти її вам.
Дарую Вам свою новорічну казку! Комусь вона сподобається, комусь ні, та все ж сподіваюся, що вона подарує Вам і вашим діткам приємні хвилини. Велика подяка за поради і критику, талановитому поету Якову Косенко! Хоча, можливо я і не найкраща учениця:) Повністю казку Ви можете прочитати на форумі, за цією адресою http://virchi.pp.net.ua/forum/47-311-1#3476
ОДНОГО ДНЯ,КОЛИ СОНЦЕ ЩЕ НЕ ВСТИГЛО РОЗТОПИТИ ВЕСЬ СНІГ, НА ТРОТУАРІ ОДНОГО МІСТА, НУ ЗОВСІМ ТАКОГО, ЯК НАШЕ, КРІЗЬ ТОВЩУ АСФАЛЬТУ ПРОБИЛАСЬ ЗОЛОТА КУЛЬБАБА...
Наближався Святий Новорічний Вечір – Василя. Хоч цілий день було ясно – сніг блищав на сонці аж очі боліли, але на під вечір насунули снігові хмари і оповили небо. Сонце сховалося і посипав сніжок. По теплих хатах господині готували вечерю, що їм до того, що надворі холодний вітер і паде мокрий лапатий сніг?
Панько, Данько та Яцько – друзі нерозлийвода! А побратала їх недоля, бо «знайся віл з волом, а кінь з конем», як в тій пословиці. І з ким же іншим міг побрататися клишавий Панько, як не з горбатим Даньком, а заїканому Яцьку куди подітися? Прилучився до кумпанії і гайда легінити! Такі собі, як «три царі» з різдвяної колядки. Гуртом собі до церкви, до корчми і до дівок теж, бо гуртом легше й батька бити! Легінять, гуляють, а тут і Різдво недалеко. У коляди збираються, та не будь-як, а задумали переодягнутися на чуфаків – Панько на жида, Данько на чорта, а Яцько на мойму-юлішку.
За вікном падав лапатий-лапатий сніг. Дерева у садку стояли пухнасті,і коли примружити очі, можна було побачити на них дивні казкові квіти, які мінилися у жовтавому світлі вуличних ліхтарів...
На суд анумівців виставляю свою першу прозову казку! Вибачаюся,якщо наробила помилок,дуже вже переживаю чи варто було взагалі це починати! Але з"явилася гарна ідея,яка не вміщалась в невеличкий вірш:) Чекаю на ваші коментарі!
