Перша пречиста того літа
випадала на понеділок, тож чоловічий гурт, який зібрався напередодні в
Закопаївці біля самогонної «точки» Михайла Волопаса жваво обговорював
актуальну проблему: чи працюватимуть люди того дня, чи ні. Половина
запевняла, що більшість таки працюватимуть. бо на полях і городах ще
стільки збіжжя незібраного – впоратись би скоріш до осінніх дощів. Щодо
порушення православних канонів, то приводився традиційний в таких випадках аргумент: такий гріх, як праця в святковий день, Бог
завжди простить. А свят державних і релігійних за рік скоро вже буде
більше, ніж робочих днів. Інша ж половина, навпаки доводила, що один
день нічого не вирішує, і не варто гнівити всевишнього, який уже й так
достатньо наслав кари небесної на їхнє село, вірніше на те, що від нього
зосталось: вісімнадцять хат, які зажурено пригорнулись одна до одної
біля лісосмуги.
Безперспективна Закопаївка вже давно жила за своїми законами, які
часто не співпадали ні з законами загальносуспільними, ні з
божественними. Не було у жителів одностайності і щодо назви свого села... ...
"Валентин не любить зрадливих" маленька любовна пригода хвацького ловеласа, який вирішив на свято Валентина закрутити коротенький залізничний романчик. Що з того вийшло?
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Вікторія Завальська
– Фрас би то потер мою Марію та й мою дурну довбню! Послухав фофню, і от до чого довів мене бабський розум, бо не хоче слухати чоловічого розуму, а лиш пилит та гризе: «Міха, давай купимо стрижки!». Та де нам до стрижок, Марі!
Моя найкраща подруга, дуже щира і відкрита людина! Але за цією маскою ховається "вона справжня". Я знаю наскільки важко вона формує, ту власну вийнятковість,вона моя муза..
Люди з Верхнянки не долюблювали крамаря Дувида за його скупість та шахрайство. Він любив обманути будь-кого – чи то здачі не додасть, чи не доміряє або не долиє. «Аж не потече, то хоч капне», – радів завжди Дувид, коли йому вдалось когось обманути.
Коли Петро Студений увійшов до Янкілевої корчми, той,не звернувши на нього уваги, продовжував, сперечатися, по жидівськи з Рифкою. Петро підійшов до шинквасу і попросив гальбу пива, але Янкіль з Рифкою джерготіли один на одного, ніби Петра й не було там.
Хоча була п’ятниця після обіду, коли всі ізраїльські мужі готуються до шабату, бо Мойсеїв закон глаголить, що для великого свята треба очистити як одяг, так і душу, Дувидові не було до свята. Вертівся посеред подвір’я, наче галушка в окропі, і гарчав, мов собака, то на Рифку, то на малого Йозифка.
Перша пречиста того літа
випадала на понеділок, тож чоловічий гурт, який зібрався напередодні в
Закопаївці біля самогонної «точки» Михайла Волопаса жваво обговорював
актуальну проблему: чи працюватимуть люди того дня, чи ні. Половина
запевняла, що більшість таки працюватимуть. бо на полях і городах ще
стільки збіжжя незібраного – впоратись би скоріш до осінніх дощів. Щодо
порушення православних канонів, то приводився традиційний в таких випадках аргумент: такий гріх, як праця в святковий день, Бог
завжди простить. А свят державних і релігійних за рік скоро вже буде
більше, ніж робочих днів. Інша ж половина, навпаки доводила, що один
день нічого не вирішує, і не варто гнівити всевишнього, який уже й так
достатньо наслав кари небесної на їхнє село, вірніше на те, що від нього
зосталось: вісімнадцять хат, які зажурено пригорнулись одна до одної
біля лісосмуги.