Вітри правди наш край оминають

Тепло волі не гріє дітей

Брат з за межі профітами грає

Не тим шляхом  веде нас Мойсей ...

Щезла зірка а двоголовий орел

Дітей наших глянь величчю коле...

Безмежні простори рідного краю
Піснею линуть в зоряний водоспад,
музика ніжна звучить з водограю,
веселить душу пори літньої лад.

Україно моя, материнська краса
слізьми омита, очищена воля,
Батьківська хата, як ранкова роса,
в ній заповідана бажана доля.

Духмяні сади, золотаві луги,
казкові ліси, Карпатські ті ріки,
Дніпрові величні, круті береги
поєднані ми з тобою навіки.

=======>

В нас свої сльози, свої очі.

В нас серце, яке б’є  охоче

Лиш з зовні щастя не побачить ніхто нині.

Бо ми від півдня до півночі

Далеко десь від правд  пророчих .

Хоч, під своїм вже всі живемо, небом синім.

Стільки церков в нас в Україні

Стільки капличок і хрестів

А наш народ весь час у тіні.... 

Лихо не спить а всі щасливі

Погасли зірки за межами

Свій хліб росте на своїй ниві

Знов чути рідне слово мами

Патріотам

"У твому імені святому, Україно, наша доля"

Вулиця ждала гніву слів.

Ніхто не вірив, що прийде.

Анголи вже почали спів

Шестоголосним - ВОСКРЕСЕ!

Історія пригадує гнів.

Його у церкву хтось веде

Співаючи весь час приспів

Ласкаво й щиро – ВОСКПЕСЕ!

А ось діждались ми тих днів.

В народі видко серце б’є.

Нема вже нині сумнівів.

І діти знають – ВОСКРЕСЕ!

Йде голос сестер і братів.

======>>>

Таке запитання весь час

Думками марширує.

Яка майбутність жде на нас?

Куди вона прямує?

Промивши очі, бачу шлях

Синів, дочок і внуків,

Що то відкинули вже жах

Наших земель байстрюків....

====>>