Прийшла  в наши рідни гори.

Од каль, лем Бог знає сесе.

Іде і чудеса творит

З вшиткого, што з собом  несе.

Спішить хмара  гнана вітром

З мішком повнесеньким  води

По карпатських верхах ходить

Осені вдягнувши митру

Читаю біль з твоїх очей

Його словами не є сльози

Такі гарні гори

В осені костюмі.

Тут  вечірнім морем

Місяць пливе скоро,

Як думки розумні

Яких дихнув Творець...

Той   вітер колише минаючі ночі.

А ті присипляють втомлене життя,

Яке  хоч сонне, приснути  не хоче,

Бо весь час говорить минаючим  я.

Нині річка вся аж біла -
Сто корон вона оділа,
Запишалась, як цариця,
В щедрім сонечку іскриться.

Додам трохи давніх своїх дитячих віршиків, щоб як заглянете, - згадували мене, поки я у відпустці навіть близько до комп“ютера не підходитиму:))

ПІСЛЯ ДОЩУ

Промінням сонячним, як зливою,
усе подвір’я залило...

Наші вітри чужу правду розсівають

Наші діти в кожне рано її п’ють

пливуть зорі небес океаном

хмари ночі вже вітер прогнав