…Мить. Вона буває щаслива і зла, будує і руйнує, оживлює і вбиває. Мить – клітина буття, що скоро проминає, а за наслідком може відбитися великим слідом у долі не однієї людини.
У вишневому садочку У затишному кутку Два сивеньких ветерани Вели мову ось таку: Перший каже: Дивись, друже Як же гарно ми живем З кожним днем и кожним роком До кращого життя йдем. Була в нас одна корова, Тепер маємо аж три. Бігало курча по двору, а тепер і не злічить. Кури-гуси-каченята Нам покою не дають. До великого корита Всі, як на парад, ідуть. А для чого так багато,- Дід запитує другий. Це для тебе все занадто Ти уже не молодий. Треба вже відпочивати, Сили наші вже не ті. Щоб из цим усім впорати тут потрібні молоді. Сумно перший посміхнувся, -Доля в мене вже така, Потім швидко повернувся і сказав такі слова: -Син у мене інженер, Він у городі живе. Має двох синів-студентів, Не працюе він ніде. Жінка також не працює, Бо роботи в них нема, А із мого господарства Живе синова сім'я.
