Картина острозької художниці Тетяни Лінник "Білі нарциси", на перший погляд, нічим особливим не вирізнялася: кілька квіток у високій кришталевій склянці, коло них - наче втомлений, склав крильця метелик... Але написана вона була так щиро, що мимохідь викликала у мене майже дитячий спогад.
Щастя є, я це знаю. Я прошу, я відчуваю. Воно близько, я це знаю Його знайдемо - відчуваю. Не кидай мене на півдорозі Сама я нічого не знайду. Разом, разом... тільки разом ми дійдемо до мети, пліч-о-пліч будемо йти до мети, до мети, до мети... Кожен день буде, як останній Будем жити цим останнім днем, Життя цитувати, вірші писати Темною нічкою з запаленою свічкою Слухати в тиші скрип олівця, А всі будуть спати з вимкненим світлом і ти не далеко будеш вже спати, А я буду вірші про нас писати. Я буду чекати наступного дня, щоб більше дороги пройти до мети, А потім знову безсонна нічка в пориві натхнення при світлі свічки з'являться цитати, цитати з життя Якби все описати встигло перо, Якби тільки встигнуть, якби не заснуть. Зустріти світанок і знову іти, іти і писати, іти до мети...
Ні, я не та, якою була колись Я зняла маску, якою прикривалась. Я не проста - я незвичайна. Пройшла всі перепони, які на шляху мала. Закрий мені очі, відгороди від друзів. Сонця не треба, забери любов. Я свою маю, я буду в темряві жити Без сонця ще краще бачить людей. Що я в них бачу? Очі глибокі, В них скільки болі... .....
* * * Люблячі очі, Безсонні ці ночі. Кохання без меж і я все про теж... Улюблені руки Ці крики шалені. Ми на вершині, Вершині гори. Сонце вже сіло в небі світило Світить на пагорб, Де ми з тобою є. Сидячи разом Світанок чекаєм. Спина до спини, Собі щось співаєм.
14.12.08р.
... та ось одного ранку голубого, Що ледь вдягнувся в літні постоли, на ньому сині очі зацвіли. Оті небесні, рідні ті, єдині, ті незрадливі, як її душа, незгасні, бо дружина є дружина, - Хоч не простить, а в горі не лиша...
