|
|
|
Якби ти знав, яке велике щастя з тобою жити на одній землі.
|
|
Ми земні, бо безнадійно любимо, Безнадійно люблять тут і нас. Д. Кремінь
|
|
Ти слухав моє серце. Я – твоє...
|
|
На тебе зиркатиму понад кухлик з кавою, Тобі здаватимусь обманною, лукавою
|
Вишита сорочка
Вишитий рушник
Вишита надія
|
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Кучерук Віктор
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Did
|
Дата: 03.06.2009
|
|
|
Мініатюрна проза
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Андрій
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Langren
|
Дата: 02.06.2009
|
|
У кожного із нас бувають такі думки. Чому ця категорія? просто я подумав: напиши, забудь, посміхнись....
|
|
Мініатюрна проза
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Андрій
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Langren
|
Дата: 02.06.2009
|
|
|
Видалено автором
| сторінка: Вірш-усмішка
| АВТОР ТВОРУ:
Кучерук Мирослава
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Mira
|
Дата: 02.06.2009
|
|
 Сьогодні я хочу переповісти тобі історію, яку мені давним-давно розповіла бабуся. Вона про лебедів: гарних, сильних і вірних птахів, які кожної весни повертаються на своє улюблене місце гніздування - озеро...
|
|
Мініатюрна проза
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Андрій
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Langren
|
Дата: 01.06.2009
|
|
|
запах цитрини маленька настільна лампа -
моя двадцятирічна подружка для неї я й досі першокласниця
його шкарпетки тіні костюмів китайські запальнички
це все що лишається з нами цього недільного вечора
гойда-гойда
не спиняється тепла колиска де міцно сплять прожиті
разом роки
не стомлюється говорити моя балакуча кров і коли її притчі
стають нестерпно гучними
вона ганяє мене ночами крізь витоптані коржі безкоштовних пляжів
крізь вулики супермаркетів привиди сірих зупинок вогні автостанцій
туди де ІСНУЄ малий повелитель воску і глини що з них
ізліплена я
мільярди соняшників глибоко десь у грудях повертають
синхронно голівки до нього
дрібні чортенята сідають на вістрі кожного нерва
ось-ось підсковзнеться хтось із них перекине червону фарбу
така пекельна неділя така незворушна цитринна тиша
буває за крок до зради
та майже лесбійська близькість гардин протяжний свист чайника
докірливе око лампи –
дещо відволікають
отож
торкаю щокою рідне затишне плече
де синій сумний дракон спопеляє усі мої соняхи
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|