Тісні віконця вгору поплелися,
Дубова лава, кухоль на ослоні.
Навіщо з казки вимріяв колись я
Ці виноградні пальчики солоні...

Навіщо вітер грюкає острожно,
І збиті зорі падають в ожини?
Сумну цю казку я змінить не можу...
В ній Ви давно,
          давно Чужа Дружина...

 ***

Не губися, не...
  не вбивай мене...
  я тебе знайшла між доріг.
  я такий пройшла
  непочатий світ
  До твого простого "привіт!"

 І на твій поріг, наче оберіг.
  Цвіт черемховий обірву, -
  З краю зачарованого прощань
  Я принесла гілку живу.

 Ніжний, не мовчи,
  щось розпитуй чи
  Синім поглядом привічай,
  Зачаївши сум у густій брові.
  ...Відступаю в білу печаль...

 I живи, і мрій,
  нерозлюбний мій,
Хай цвітуть черемхи нові,
Хай клюють із рук
  дні і голуби,
Тільки ти... прошу,
не губись...

МАРІЯ

Цикл.

Моя душа живе тепер в пустелі,
У хижі, випаленій дочорна.
смугасті рядна стертих буднів стелить,
Не в силах слово пісні простогнать.
По головешках, спопелілім вуглі
Ступає у ніколи і ніде...
За нею мовчки, в підвечірку смуглім
Тінь спогаду останнього бреде,