|
|
В категорії матеріалів: 1227
Показано матеріалів: 521-540 |
Сторінки: « 1 2 ... 25 26 27 28 29 ... 61 62 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
(п’ятистопний амфібрахій)
Злинається голос на крик журавля в темноті.
На ложі опалім, дрімає княгиня печальна.
Ковилом розлились волосся жмути золоті.
По балках туманом фата курчавіє вінчальна.
|
|
Багрянокрилий янгол плаче росами,
Ширяючи у прохолодній рані
Садами, між старими абрикосами,
Що в свитку воскову стоять убрані.
|
|
Млин спочилий, голодраними руками
Не ганяє хмар ватаги над пригірком.
По стіні, що облупилась валунами,
День в’юниться захмелілим підвечірком.
|
|
Переспілі зорі, яблуками в трави
Тихо опадають із нічних небес.
У строкатім платті кольору заграви,
Осінь хороводить між тремтіння плес.
|
|
Жита́ лоскочуть вусами хмаринки,
Хвилюючись промінним малахітом.
Стежина зашарілася розквітом…
На конюшині пломенять хустинки.
|
|
Купався вечір в теплім молоці
Повітря , що просякло виноградом.
Бурштинові ярились бубонці,
Лоза спадала шелестким каскадом.
|
|
Заспокоївся день у тенетах нічної зорі.
Тіні сонних дібров розляглися між степу німого.
Над лиманом мілким, в діамантовоокій горі,
Виповз місяць старий у оглядних обіймах нового.
|
|
Прибране поле.
Жоржинова втіха.
|
|
Мандрує днина полем, до кінця
П'янливого травневого буяння,
Щоб ніченьки прийняти покаяння,
У повечірній кіпті каганця.
|
|
Володар Світу стомлено присів
На ясне ложе сніжновічних гір,
Де між студених кам’яних списів
Вкошлатив гриву хмаровиння звір.
|
|
Ніченька гойдає зорі у долонях,
Грає колискову місяця ріжок.
Стиглими житами, вітер мчить на конях -
Шарудить легенько полиск доріжок.
|
|
Але листочок впав неспішно...
|
На тебе погляну, і ранок життя У променях теплих несе ще дитя Босоніж по травах, по стернях рудих, Змішались впереміш там сльози і сміх
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
