Наближається час розставання, По щоці покотилась сльоза. До побачення, мила, кохана, Вдалині вже відчутна гроза. Я не стану ховатись за спини, Моє місце між славних братів. Нас на подвиги зве Україна, Слава зве бойових куренів...
Пісня дзвінка по світу лине, Із поміж степів, із України. Туга дівоча швидко мине, Як піде співати між люди. Лиш би співала – Та те, що рідне! Лиш би кохала – Та те , що гідне! Все ж заспівала – Те, що серце крає. Все ж покохала – Та не своє, точно знає. Доля дівоча – це сльози ночі. Пісня – розрада й надія. Душа лиш плаче за тії очі, Серденько й досі радіє !
- Ах, чому, чому такі смутні наші справи? Як дихати вільно ми би з тобою могли! Та раз за разом грізнії сили так вправно, Б'ють по небесах із артилерій Землі.
За мотивами російської "Как упоительны в России вечера".
... Нехай все сон й життя то ставка в грі, А виграш в ній - перепустка до Раю. Хто зна, що там? Та тільки я гадаю, Що й там бракує українських вечорів. (варіант: Лиш в Україні такі дивні вечори.)
Купіть, купіть, мої цигарки - В дощ я вкрив їх своїм тілом жарким. Не проходьте стороною, Пане, згляньтесь наді мною, З голоду врятуйте ви мене. Придбайте сірники, панове. Віддаю за ціну виняткову. Марнії мої зусилля І стоять немає сили ... Згину, як собака під стіною.
Сонячний зайчик схотів наді мной посміятись Розповісти, як всюди забули мене і не ждуть Тільки я так давно розучився всьому дивуватись Ти забув, що забитого на смерть уже не уб'ють.
