Хай буде так, як ти бажаєш,
Хай крила виростуть і ввись…
З холодним вітром розмовляєш,
Я вслід шепочу: «Повернись…»
Чекаю я, роки чекаю,
Які зіткала з самоти,
Ти вернешся, я добре знаю,
А зараз лебедем лети.
Я відпускаю в піднебесся,
Де грають музику вітри,
А може й вище піднесешся –
Крилом сльозиночку зітри…
Ой сіяла чорнобривці мати коло хати...
Чи гадала Україна, що ме воювати?!
Та полола мати грядку, щиро дозирала...
Не відала Неня того, що вража навала...
