Щиро вітаю Вас, Пане Василю і всю НАШУ Велику Родину зі святом Воскресіння Христового. Бажаю здоров’я, бадьорості, щастя, достатку та всього добра усім людям в Нашій Україні яке несе Воскресшій Ісус. Веселих свят всім Вам!
Молода Україно, село полюби! І поліське моє, і далеке гірське, Степове-вітрове — однаково гірке...
Полюби так, як любиш пахучі хліби. Полюби! Некрасиве, обдерте, несміле в речах. Закріпачені руки, впокірлива лямка... Ти ж сама, Україно, спрадавна — селянка, Ти — з родини в'язальниці і орача. Виручай!
Петро Бондарчук народився на Вінниччині. По закінченні семирічки працював лісорубом, обліковцем рільничої бригади в колгоспі, служив в армії, був секретарем контори колгоспу. З 1962 року живе в Донецьку. Працював редактором на Донецькому телебаченні, відповідальним секретарем багатотиражної газети, кореспондентом обласної газети «Радянська Донеччина», літ працівником мар’янської районної газети, старшим редактором видавництва «Донбас».
Все почалося з пісні: в ранки ранні Співала мама радісно мені. Гойдаючи колиску при вікні, А за вікном – троянди полум’яні.
