|
|
В категорії матеріалів: 1514
Показано матеріалів: 1461-1480 |
Сторінки: « 1 2 ... 72 73 74 75 76 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Присвячується усім репресованим поетам та борцям за свободу. Мабуть, трохи надто сумно, та це правда, хоч і гірка, - свобода починається не з декларацій та універсалів, а зсередини, з усвідомлення в першу чергу своєї відповідальності - саме того, чого більшості з нас, м'яко кажучи, бракує. Звичайно, цей вірш не означає розчарування, і вже тим паче я не збираюся заперечувати, що Україна вільна, чк дехто мене заявив... але це - не фініш, а старт, і боюся, ще не одне покоління мине, перш ніж ми навчимося жити як вільні.
|
Своїм зором дивлюся.
Своїм зором читаю.
В мене розум. Я ним розумію.
|
За мотивами російської "Как упоительны в России вечера". ...
Нехай все сон й життя то ставка в грі,
А виграш в ній - перепустка до Раю.
Хто зна, що там? Та тільки я гадаю,
Що й там бракує українських вечорів.
(варіант:
Лиш в Україні такі дивні вечори.)
| сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Michael Rokh
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Michael
|
Дата: 06.03.2009
|
|
Вже на вітрі тихесенько
Світло правди вогнем грає
|
|
ІДивлячись на життя українців, мимоволі згадую історію України. Часи коли була Київська Русь. А одного разу подивився на сонце в голубому небі і....виник вірш.
|
|
Я думаю що описувати не потрібно
|
|
По вулицях тихих ступають розвітрені душі.
І я серед них, мої ноги не видно в тумані.
Лиш вітер відвідує швидко спустілі домівки,
А дзвони співають під порух невидимих рук.
|
Тихий ранок нас молитвою вітає
Вітру подих обмальовує лиця
|
|
Вільний переклад.
| сторінка: Вірш-пісня
| АВТОР ТВОРУ:
Michael Rokh
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Michael
|
Дата: 25.01.2009
|
|
Яке то щастя правду пити
Келихом віри і надії
Ворогів як братів любити
І здійснювати батьків мрії.
|
Народ спить
Сон триває
Зірка ночі миготить
Нікого це не болить
Край вмирає
Син терпить
|
Про тебе вже написано багато
Віршів і дум, елегій і поем.
Тож, може, годі йти нам брат на брата?
Чи мало вже існуючих проблем? В усі часи, і навіть в сьогоденні,
Проблема існувала в нас одна.
Не знаю, може ми такі вже темні,
Та все життя нас мучила вона. Перерозподіл цих земель родючих,
Бажання жити краще від усіх -
Це все іще отой, іще живучий
Непереборний і солодкий гріх. Здається, що для щастя нам потрібно
Найбільше від усіх зібрать добра.
Невже ми забуваємо про світле,
І про добро у значенні добра?!.. Загноблена народом і віками,
Моя земля вже вистраждала все.
Невже ж ми, люди, своїми руками
Змарнуєм те, де хліб святий росте?! За що тоді боролися ми, браття?
За те, щоб жити в мирі на землі,
Чи, може, за оті часи прокляття,
Що прожиті у злобі і пітьмі? Той, хто живе своїми ще думками,
І любить цю країну, як і я,
Повинен жити одніми думками:
"Це - Україна! Це - моя земля!"
|
Де суть не вилитих думок,
Що біля нас кружляють
Й наповнюють душі садок?
Глянь, правди відлітають.
|
Благенька сорочина за плечима
І дивиться бездонними очима,
Мале хлоп'я шматочок хліба просить,
Від голоду його аж вітер носить. А матінка до себе пригортає, -
Терпи, синочку, милий иій, - благає.
Немає хліба, їстоньки немає,
Сльза холодна по щоці стікає. ......
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
