|
|
|
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ляна
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Lyasyal
|
Дата: 10.06.2008
|
|
|
Лети, як хочеш!
Йди!
Втікай!
Біжи
і розчиняйся в натовпі!
В реальний світ,
чи в міражі –
мені однаково…
Губися
в рамках тих,
що сам для себе витесав…
Ховайся.
Буду все одно
тобі я снитися…
|
|
Восени 2007 року я втратила свого місячного сина. Дитину,яку чекала довгих три роки. Це мій перший вірш, у якому вилилась частка мого болю.
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ляна
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Lyasyal
|
Дата: 06.06.2008
|
|
|
Я вирішив зробити завершальну частину свого блокбастера про
Українського баламута.................попереджую зразу у даному творі
немає ні ком, ні крапок, ні знаків питання..........символів немає
ніяких.........я вирішив зробити такий собі неграматичний кінець
баламуту......
|
|
Коли приходиш мрійний і веселий ,
у хвилях сміху губиш часу лік –
здається, в нашій казці стільки серій,
що крапель в морі, що весни у рік.
І всі слова стають такі крилаті,
цвітуть зірками музика, вірші.
І не знайти прекрасніших галактик
над мрію серця, сяєво душі.
І не впіймати кращої жар-птиці,
над жарт розумний, сплесками долонь.
Бува себе запитую: чи ти це,
до кого так спішу я без вагань?
Коли приходиш мрійний і веселий ,
і в хвилях сміху губимось удвох –
здається, в нашій казці стільки серій,
що не згубити наших двох епох!
|
|
Час адаптації.
А я, ніяк не звикну,
що сум обмацує
мої думки,
як нитку
худими пальцями…
…мої бажання
проходять в серці
перереєстрацію,
а пам'ять,
мов офіціантка
з тацею
знов пригощає
спогадом про тебе.
І дивиться на все це
зверху небо
і мовчить.
І дощ немов здурів –
щодня овації,
а я так хочу сонечка,
а то - сльота
в моєму серці
від твоїх слідів…
|
| сторінка: Вірш-усмішка
| АВТОР ТВОРУ:
Василeнкo Любoмир
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
lyubyk
|
Дата: 02.06.2008
|
|
Мов сон, мов темне марево ночей
В моєму серці знову образ.
Той образ… В безодні тих очей
Я потопаю й потопати буду ще не раз.
|
Лісовая пісня в моєму серці лине,
Лісовий струмочок повноводно плине.
|
Формула поезії:
— перед тим, як братись за перо, поет має відчути в собі Бога;
— намагатися словом "зсувати" свідомість (детальніше з приводу цього
терміну див. моє есе "Деякі фігури "вищого пілотажу" в поетиці");
— не красти в інших;
— не красти в себе (що значно складніше);
— перемагати себе в змаганні з собою;
— користуватися найдостойнішим об’єктом для поезії — власним життям;
— черпати слова тільки з книги власного серця;
— писати темнотами, які швидше за дидактизми виведуть читача на світло;
— пам’ятати про те, що читач має бути співтворцем поета;
— дивувати себе: якщо я не здивував себе, вірш не потрібний;
— писати так, щоб комусь щось із написаного захотілось вивчити напам’ять;
— не стояти на котурнах тіней;
— одним оком дивитися на власну творчість і обома — на творчість інших та старатись писати не гірше кращих;
— не повторюватися у темах та ритмомелодиці;
— викладатися в кожному вірші так, ніби цей вірш — останній;
— якщо поету вдалося взяти якийсь духовний рівень в одному вірші, в
наступному вірші він не має морального права спускатись нижче цього
рівня;
— друкувати написаний вірш, коли він "відлежиться" хоча б з рік;
— постійно прагнути наближення до Першослова-Бога;
— бути впевненим, що створене поетом обов’язково колись віднайде саме
той, можливо, єдиний читач, для якого і призначене написане;
— пам’ятати слова Конфуція: “Не турбуйся про те, що тебе не знають люди. Турбуйся про те, що ти не знаєш людей”.
|
* Діє протягом місяця з дня публікації.
По завершенню цього терміну можна завантажити з файлового архіву Depositfiles. Ланка та допомога - у вікні з повним текстом твору
|
Малому руку подають
Добридень кажуть любо
Сусіди в гостях його ждуть
Це братчик наш з тризубом
Малий росте тужіє грудь
В цю землю вріс він дубом
А дуба вітри не зігнуть
А й звір затупить зуби
Дай Боже щоб малий наш вріс
На добре в рідні поля
Дай Боже щоб любов не кріс
Захищала нам волю.
|
|
|
В барвистому світі закоханих снів
Живу і життю я радію.
Вже кілька веселих, неприборканих днів
Про сни кольорові я мрію...
|
Бог бачить сварні поміж нами Поміж народом і церквами За це колись судити буде Й своєю мірою осудить А як осудить лиш Він знає
====>>>
|
*** Черговий раз Тобі кланяюсь Низенько й щиро до землі І як завжди Тобі бажаю Ласк Божих на майбутні дні Прийми вітання рідний краю Від друзів Твоїх і синів Які Тебе не забувають Хоча живуть у чужині Наша майбутність тільки з Богом Тому запрошую усіх З Ним не страшні будуть дороги Як з Ним підемо щезне гріх
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
