Ось Пам’ять і Забуття

Десь в полі зустрілись

І про своє горде я

Мовчки говорили

З віддалі мовчання їх

Сестра Брехня вчула

Зупинившись біля них

Засміялась в кулак

Ворожнеча вчула сміх

До сестриць прямує

Летячи вітає Гріх

Вже й йому шапкує

Ідуть разом до сестер

Щоб їх приєднати

Задумали що тепер

Разом їм плювати

На народ що захотів

Без комуни жити

За яку вже відтерпів

Відкрито і скрито

Хочуть щоб в батьківщині

Свої були школи

А в них місця для Брехні

Не було ніколи.

Чому ти зараз не зі мною?
Лиш в мріях бачу я тебе...
Прийди до мене разом із весною,
Самотність враз мине!

ТВЕРДУН НАТАЛІЯ

Не та, яку ми називаєм коханням,
А та повсякденна, жива і проста
Яку відчуваєм просто сидячи вдома,
Коли їдем в трамваї й радіє душа.

А лиш варто знайти в собі часточку світу
Відчути її і пустити в життя.
Вона буде в серці твоєму жевріти
Не дасть загубитись у сірості дня.

Демчук Олексій Олексійович народився у м.Одеса 22 лютого 1994 року. Зараз навчається в українській гімназії №1 м.Іллічівська Одеської області.

Перший вірш присвячений до наступаючого дня рідної мови.

Він нашу мову засвітив,
Великий геній України,
Багато віршів присвятив,
Він нашій рідній Батьківщині.

Про долю бідних кріпаків
Про матір, дружбу і любов.
Він виливав все на папір,
Страждання, горе, почуття…

========>>>

Цвітуть бузки рожеві і червоні,
Як і колись, як сотні, сотні літ.
І в ніжному, духмяному полоні,
Неначе вперше, завмирає світ.
І щовесни в травневі дні погожі
На Ніколая розквітуть бузки,
Заходять в дім і в храм творіння Божі -
Вологі і холодні пелюстки.
І я прошу вас, рідні, друзі милі,
Коли я відійду через роки,
Поставте хрест дубовий на могилі,
А поруч посадіть мені бузки.

Жук зжер бджолу

Жаба жваво живиться

Вуж жує жабу,

Що жваво живиться жуком,

Що зжер бджолу.

Життя...