Таке запитання весь час
Думками марширує.
Яка майбутність жде на нас?
Куди вона прямує?
Промивши очі, бачу шлях
Синів, дочок і внуків,
Що то відкинули вже жах
Наших земель байстрюків....
Плинути правди океаном
І бачити красу життя
У кожний вечір в кожне рано
Й чути що шепоче душа
Приймати мрії на сніданок
Чи вони здійсняться чи ні
Відкинути усе погане
А перш за все діла грішні
І стерегти від забуття
Всі думки чисті всі пісні
А з хати вимести сміття
Хай буде чиста у весні
І зберігати своє я
У свого серця глибині
11.03.2008р.
10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 бублик
Вже третій рік у містечку Гамветтола що знаходиться у провінції Форлі-Чезена невличка група жінок-українок разом із міською радою та кооперативом «Ідея» проводять свято «Fa-Volando” (Казкуючи). Щороку зал, у якому проходить свято, наповнюється все більше і більше. Ось і цього року Бочеварова Ірина із сином Артемом, Бондар Ганна із Назаром, Шевченко Тамара із Романом та Любов із Діаною підготували програму із казками, іграми і піснями та запросили доньку Тетяни Лісовської, Оленку, яка заспівала українську народну пісню та порадувала італійців своїм чудовим голосом (дівчина навчається у консерваторії). Тетяна ж, зробила вдалі фотографії та зняла свято на відеокамеру.
сторінка: Українцям
Шевченко Тамара
ОПУБЛІКУВАВ:
shetamara
Дата: 10.03.2008
Ось Пам’ять і Забуття
Десь в полі зустрілись
І про своє горде я
Мовчки говорили
З віддалі мовчання їх
Сестра Брехня вчула
Зупинившись біля них
Засміялась в кулак
Ворожнеча вчула сміх
До сестриць прямує
Летячи вітає Гріх
Вже й йому шапкує
Ідуть разом до сестер
Щоб їх приєднати
Задумали що тепер
Разом їм плювати
На народ що захотів
Без комуни жити
За яку вже відтерпів
Відкрито і скрито
Хочуть щоб в батьківщині
Свої були школи
А в них місця для Брехні
Не було ніколи.
"видалено за бажанням автора".
Весна. Мрійлива свіжість. Чому ти зараз не зі мною?
ТВЕРДУН НАТАЛІЯ
Вірш про неприємну людину,з якою мені довелося зіткнутися в житті.Зітканий з негативних емоцій, тому й досить похмурий.
Просто згадав.... і вирішив!
Я бачу в житті багато нового Не та, яку ми називаєм коханням,
А лиш варто знайти в собі часточку світу
Кольорами веселки малюю весну
Де словом надії краєвид облитий
Там бачу батьками посіяні квіти
Які щойно нині будять ся зі сну
Батьків вже немає а аромат квітів
На полях весняних і нині живий
Він іде до завтра і вчорашніх мрій
Пахне теплом сонця яке ледве світить
Все це я малюю тривання словами
Ті на життя полі мов дороговказ
Вони бумерангом вертають до нас
Як діти з далека до рідної мами.
А мама приймає у хату. Гостить.
Кладе перед ними усе що лиш має
З радості що прийшли сльози витирає
Ця радість стареньку все таки болить
10.02.2008р.
"ТОП++ -
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
