Вона чекала вірно, як вовчиця, Лизала рани від отруйних стріл, Вона не знала, що колись привчиться Людей стрічати, як недоьрий звір. Вона не знала, що слова-це попіл, Що на усмішку Мойри опадають, Кричало тіло, зварене в окропі, В окропі днів,що память витирають. Вона чекала, попаливши вії Й повязку зовсім вже зняла з очей, Квиління тиші глушить безнадію, А дощ надворі стогне і січе.
сторінка: 2008
Ковалева Юлія
ОПУБЛІКУВАВ:
grunge-girl
Дата: 14.03.2008
Сльзи вітру стирали жар, Ми за руки узявшись лежали, Поспускали із ланців примар, Ми ж покірно на них вже чекали. Ти торкався моїх сновидінь, Я стирала твій попіл з лиця, Насолода від злетів й падінь Наближала чимдуж до кінця. Шепотів: "Моя мила, іди, ти зумієш іще раз родитись, Втрати сильні й болючі сліди Зможуть з плином дощів швидко змитись" Я від шелесту губ тих тремтіла Й поцілунком гасила страждання. Чи ж без тебе б я дихать зуміла? Смерть з тобою-найбільше бажання. ...Заколисував ніжно туман, Ми ковтали краплини останні, Нас повільно вкривала зима, Огортаючи млою згасання...
сторінка: 2008
Ковалева Юлія
ОПУБЛІКУВАВ:
grunge-girl
Дата: 14.03.2008
Прекрасна мить "мовчання тиші" І проміні сонця на світанку Роси криштальних перл сіяння Від вітру ніжне листя колихання Останній подих кисню В пробиті наскрізь груди Багряна кров засліплює Ще трішки і мене не буде Лиш попрощатись я не встиг І лист прощальний вже не написати А так хотілося мені Ще раз кохану обійняти Останній раз побачить Батьківщина В "оправі" з цинку, вірного їй сина І ріки сліз ще не одна Мати буде проливати Над похованням невідомого солдата
Таке запитання весь час
Думками марширує.
Яка майбутність жде на нас?
Куди вона прямує?
Промивши очі, бачу шлях
Синів, дочок і внуків,
Що то відкинули вже жах
Наших земель байстрюків....
Плинути правди океаном
І бачити красу життя
У кожний вечір в кожне рано
Й чути що шепоче душа
Приймати мрії на сніданок
Чи вони здійсняться чи ні
Відкинути усе погане
А перш за все діла грішні
І стерегти від забуття
Всі думки чисті всі пісні
А з хати вимести сміття
Хай буде чиста у весні
І зберігати своє я
У свого серця глибині
11.03.2008р.
10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 бублик
Вже третій рік у містечку Гамветтола що знаходиться у провінції Форлі-Чезена невличка група жінок-українок разом із міською радою та кооперативом «Ідея» проводять свято «Fa-Volando” (Казкуючи). Щороку зал, у якому проходить свято, наповнюється все більше і більше. Ось і цього року Бочеварова Ірина із сином Артемом, Бондар Ганна із Назаром, Шевченко Тамара із Романом та Любов із Діаною підготували програму із казками, іграми і піснями та запросили доньку Тетяни Лісовської, Оленку, яка заспівала українську народну пісню та порадувала італійців своїм чудовим голосом (дівчина навчається у консерваторії). Тетяна ж, зробила вдалі фотографії та зняла свято на відеокамеру.
сторінка: Українцям
Шевченко Тамара
ОПУБЛІКУВАВ:
shetamara
Дата: 10.03.2008
Ось Пам’ять і Забуття
Десь в полі зустрілись
І про своє горде я
Мовчки говорили
З віддалі мовчання їх
Сестра Брехня вчула
Зупинившись біля них
Засміялась в кулак
Ворожнеча вчула сміх
До сестриць прямує
Летячи вітає Гріх
Вже й йому шапкує
Ідуть разом до сестер
Щоб їх приєднати
Задумали що тепер
Разом їм плювати
На народ що захотів
Без комуни жити
За яку вже відтерпів
Відкрито і скрито
Хочуть щоб в батьківщині
Свої були школи
А в них місця для Брехні
Не було ніколи.
"видалено за бажанням автора".
Весна. Мрійлива свіжість. Чому ти зараз не зі мною?
ТВЕРДУН НАТАЛІЯ
Вірш про неприємну людину,з якою мені довелося зіткнутися в житті.Зітканий з негативних емоцій, тому й досить похмурий.
"ТОП++ -
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
