|
|
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Кириченко Вікторія
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
viktoria132
|
Дата: 07.07.2008
|
|
|
Про радість життя
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дарія Проценко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Дарка
|
Дата: 06.07.2008
|
|
Українська мова
«Розфарбує» слово.
|
Об’єднаймось люди
Щоб добро творити.
Щоб могли на світі
Без скорботи жити.
|
Немає слів щоб описати почуття,
Душа кричить і рветься в забуття.
|
Біжи синку в батьків пам’ять.
Там знайдеш історії стрічку.
Попитай тих, яки тямлять
Наше буле, невеличке.
|
|
<blockquote><font size="2">Неначе вперше
Й нібито в останнє
Мій непотрібний силует кохання
Прийшов і оповіяв самотою,
Дорослою своєю прямотою.
"Давай залишимося друзями назавжди!"
Зосталося в тобі іще хоч щось дитяче, справжнє?
І я не вірила твоїм сумним листам:
Я у вітальні, а ти десь далеко там...
Ти так далеко, ніби в іншому житті.
Колись мені хотілось зрозуміти, підрости.
Перечитати всі твої думки,
Відбити, звести з розуму, втекти.
Видумувати різні почуття,
Вплітатись мовчки у твоє життя.
Присвоїти собі твоїх дітей,
Навчити жити так, як дійсно треба.</font></blockquote>
|
|
Мені не все одно, де ти.
Можливо, так далеко,
Що не дістати за години дві
Й не треба.
Мені б відправити конверт із почуттям
І надіслати.
З тобою я лише була,
Тебе кохала.
Мені не все одно, де ти.
Забув в своєму літаку про мене,
Навіть не згадаєш.
Можливо, навіть і не знаєш,
Як сильно я тебе люблю!
|
Я, Інна Семенова, народилась у селищі Сокоч Єлізовського району Камчатської області у 1990 році. У 1992 році разом з родиною переїхала на Україну. До 2000 року жила в Мелітополі, потім переїхала до Харкова. Навчалась у Харківській гімназії №6 та закінчила ліцей "Професіонал".
У першій публікації розміщую 2 моїх твори: "ОКРІМ" та "ПОДУМКИ" </font>[/j]
|
Скажи друже,
Кому служиш?
Скажи, не лякайся.
Батьківщині ?
А якщо ні,
То хоч не втручайся.
|
|
Про роздвоєння особистотсі. історія хвороби.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дарія Проценко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Дарка
|
Дата: 02.07.2008
|
|
|
Поезія про все і про ніщо. Своєрідна служба мобільного Ні.
|
Пломеніє в вогнищі остання вуглинка,
Тече по щоці остання сльозинка.
Сльозинка остання – то моє кохання,
Перше й останнє, воно перше і останнє.
|
і знов неділя
молитви
почули люди
і церкви
знов сонце гріє
|
|
Як жаль,
що ти не лицар.
Дуже жаль…
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Білінська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Meriam
|
Дата: 27.06.2008
|
|
|
Це не зовсім вірш......це моя пісня яку я написав сам........як відомо то пісню як і вірш просто так важко написати потрібна якась емоція........У моєму місті було свято день міста 15 числа.....звичайно був концерт виступала одна група зі Львова ZОРЯНА.......ЛІДЕРОМ І ЗАСНОВНИКОМ ЦІЄЇ ГРУПИ Є МОЛОДА ДІВЧИНА ПО ІМЕНІ ЗОРЯНА...........У неї дуже класні пісні, мені це сподобалось,я з нею поспілкувався...і це надихнуло мене на написання пісень....я взагалі планую заснувати свою групу з своїм другом.....
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
