|
|
* * З тобою в нас - тільки сьогодні,
Хоч наші минулі хвилини
Уже
виплітають роки...
Нам солодко скраю безодні,
А світ, коли сходиться клином,
бува полиново
гірким...
|
|
Дитячих
віршиків вам трішки, - писала їх коли синочки мої манюніми були...
Наш Котик збирався іти на
гостину,
Наш Котик ретельно вмивавсь біля тину...
|
|
Приміряє Леся зранку
бабусину вишиванку,
із картатої хустини
гарна
плахта у дитини,
є новенькі черевички
ще й віночок
невеличкий.
Запишалася Олеся,
і намисто аж сміється...
|
Нині річка вся аж біла -
Сто корон вона оділа,
Запишалась, як
цариця,
В щедрім сонечку іскриться.
|
Додам трохи давніх своїх дитячих віршиків, щоб як заглянете, - згадували мене, поки я у відпустці навіть близько до комп“ютера не підходитиму:))
ПІСЛЯ ДОЩУ
Промінням сонячним, як зливою,
усе подвір’я залило...
|
|
Молю тебе: не напинай вітрила,
Не покидай погідний тихий рай!
Яка страшна, яка недобра сила
Виштовхує тебе за небокрай
|
вІрШі-зАгАдКи Міфічні тварини 
|
| сторінка: Філософам
| АВТОР ТВОРУ:
І.Байор
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Igorbay
|
Дата: 24.09.2009
|
|
|
Я, можливо, був би іншим,
Якщо б не обійми тиші,
Що ріднішою за тебе стала.
Я, можливо, був би кращим,
Якщо б не потрапив в пащу
Звіра, створеного з болю й страху.
|
Цей віршик взагалі-то не зовсім казка, але творів про тварин я не знайшла, тому викладаю у цю рубрику. В принципі, якщо зважати на те, що події тут вигадані та доволі казкові, то нехай буде казкою. Сюжет - про те, як діти півника лікували. Тому, в кому ще й досі сидить велика чи маленька дитина, бажаю приємного читання.
|
Цей твір є літературним перекладом вірша одного молодого казахського російськомовного поета Рената Хасіпова. Він, на мою думку, дуже добре відображає внутрішне іство поета та і саме його життя
|
СНІД, наркоманія - ніби чорна ядовита хмара охоплює землю. І вона навколо нас, вона оточує нас, поглинає. Як бути тим, хто ростив і плекав своїх дітей, немов ті прекрасні квіти, тим, хто свою душу, серце, здоров"я поклав у майбутнє, якого, як часто трапляєтся, може й не стати... раптово, безповоротньо настає безвихідь. Мене, як мати поки що малих діточок, дуже турбує, в якому суспільстві вони ростимуть завтра, де опиняться, у доброму чи поганому товаристві. Адже ступити на цю криву стежку так легко, а ось повертаються з неї до нормального життя одиниці.
Цей вірш я присвятила матерям, яких, як не прикро, з кожним роком все більшає, тим, які не змогли врятувати своїх дітей. Він написаний у ритмі колискової пісні, ніби того мотиву, яким співала мати своєму маленькому синові.
|
Сонце своїм зором
Замальовує осені плід
|
Навіщо стяги ті червоні
Ви гордо взяли в свої руки?
Чом не читали на долоні
Про дні криваві й тяжкі муки?
|
| сторінка: Відеовірші
| АВТОР ТВОРУ:
Олексій Тичко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
45tom
|
Дата: 21.09.2009
|
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
