В категорії матеріалів: 3366 Показано матеріалів: 3221-3240
Сторінки: « 1 2 ... 160 161 162 163 164 ... 168 169 »
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Ти знову тікаєш. Я звикну. Та порожньо збоку, і ноги-калюжі, і зашпори глибше – під нігті. До тебе не далі, ніж вічність плюс/мінус два кроки, мені ж асфальтіє буденність, наказує бігти. Долоня відчує нервові закінчення вітру, твоєї – не хочу. Ти – рима до слова «ніколи». Якась із двох колій останні відписує титри. Я – кинутий камінь. Водою розходиться коло.
Вірш про відстань і кохання, яке мусить із цим миритися...
Я не знаю де подітись, Що робити. Далі жити? Я цілую твоє фото І прокручую слова Я кохаю до безтями І усе тобі прощу, Лиш до мене ти вернися, Я тебе прошу. Я кусаю свуої губи. Намагаюсь вбити тугу. В голові якісь морфози Та я більше так не можу Я кохаю до безтями І усе тобі прощу, Лиш до мене ти вернися, Я тебе прошу.
комусь скажи потрібен ти?
Другий варіант цього вірша
сторінка: Верлібр
| АВТОР ТВОРУ:
graviton
ОПУБЛІКУВАВ:
graviton
Дата: 02.09.2008
Троянди червоні Троянди червоні дарунок тобі, Подяка, що поряд ти є у житті. Конвалії білі – весни першоцвіт, Це вдячність, що разом ми стільки вже літ.
Підсніжники ніжні – за серце твоє За те, що розпалює битись моє. А сині волошки – за колір очей, За радість проведених разом ночей.
Рясно вкрашає цей букет холодок, За помисли світлі і плани думок. Прийми ти від мене і в серце вложи, Як ліки цілющі, за те, що є ти .
Із мальв, із прекрасних віночок сплету, Одіну на ясну голівку твою, З пелюсток тюльпанів встелю я стежину, Обніму, поцілую тебе я єдину.
Прийми цей дарунок моїх почуттів, Помовчи, не кажи, не треба тут слів. У твоє пишне вплету я волося Від Бога пшеничне, хлібне колосся.
Як символ багатства днів пережитих, Долі дарунок, в переді, ще не житих. З букетом цих квітів дарую надію, Знай, ти єдина, про тебе лиш мрію.
"ТОП++ "
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...