|
В категорії матеріалів: 3397 Показано матеріалів: 3221-3240 |
Сторінки: « 1 2 ... 160 161 162 163 164 ... 169 170 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
про те, що сталося зі мною влітку.
|
Напомаджені губи червоним, Йдеш неквапно по рудій дорозі, Над головою гомонять ворони: Зарадити тобі вони не в змозі. Все життя, як місяць – на одинці, Не спинити вже упущений трамвай. Й не напитись із засохлої криниці, Бо вода затихла в ній – і край. Йдеш вже довго, не поспішаєш, Вітер потріпав твоє волосся, Кого зустрінеш – не спитаєш: „Як тобі весь час жилося”? Проходять дні, минають ночі, Тебе вже осінь кличе в гості. Такі спустілі й витравлені очі Не віднайдуть стежини серед злості. Люди! Намалюйте вірний шлях Сліпій і непокірній пані. Проведіть серед густих, тернованих кущах, Хай збагне, що не в безвихідному стані. Каміння кидатимуть в тебе – не лякайся, За життя боротись треба – не зламайся. Широка дорога – можливостей більше, Вузької стежини дістатись трудніше.
|
Твої очі, мої губи – раз зустрілися вони. То була душі моєї згуба – Ти лишив мене спокою назавжди.
Зустрічі були недовгі – Ми могли згоріти у вогні. Репліки твої були короткі, Та зрозумілі всі до одної мені.
Ми, мов далекі полюси: Водночас схожі й різні. І в той же час такі близькі, Неначе яблука розрізані.
Нам не потрібні ні пояснення, ні запитання: Зрозумілі погляд, жести, сміх. І скажу тепер я без вагання: „нехай з’єднає нас минущий вік”.
І добре, що сонечко одне над нами: Тепер я так вважаю. Хай в тебе вже весна настане – Тепер лиш це я побажаю.
01.2008.
|
Я хотіла б стати вітром на дорозі, Щоб розвіять сум твій У гіркій тривозі.
|
Тільки тобою Осінь стає весною Проліски в лісі цвітуть Хмари по небу пливуть Тільки тобою, Тільки тобою.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|