Класно написано, головне щиро. Особливо сподобався другий стовпчик Перефразуюю 2 перші рядки 2ст. типу: "Все з неї почалося, нею все і закінчиться". І щераз
Янгол Я янгол твій, Не білий і не чорний. Блукаю вже давно Я по землі старій. І на траві лишаю слід свій гордий, А за спиною тихо дишеш ти. У косах в мене ніжно квіти тануть, На шиї ледве блимає кулон, І вітер ніби крила обіймає… Та ти не бачиш це – усе для тебе сон. Я далі йду і пошепки співаю, А поряд себе чую ті ж слова, І музика свій темп вже набирає, І ніби нова пісня ожива. Я янгол твій, Та ти мене не бачиш, Хоч сам ти є не більш ніж тінь моя. Дyжe спoдoбaлoсь слoвo"пoшeпки".
Зміст дуже сподобався, гарна тема :-) Але: слова "затонувший" в українській мові немає, це ж активний дієприкметник та ще й доконаного виду, отже, це помилка. Є випадки, коли треба б застосувати пряму мову (наприклад: "Себе питаю я: "Комусь ... потрібен ти?"). "Далеко утекти" - не дуже звучить, краще б: "Далеко втекти"... Зверніть увагу на пунктуацію, бо є кілька помилок (наприклад, після "І доторкнеться носиком до того носа, ніби ненавмисно" перед "Та більш тікати я не хочу" треба ставити або кому, або ж крапку, на Ваш вибір). І попрацюйте з формою, бо щось розмір вірша кульгає. Це не критика, а просто поради)) А взагалі твір непоганий, цікавий, емоційний та, гадаю, написаний від душі, а це вже великий "плюс" Вам. Бажаю Вам, Олександре, успіху та натхнення.
цiкaвий вiрш...тo ви в oднoмy мiсцi вислoвлюєтeсь вiд iмeнi жiнки: Мені з тобою було просто добре, більш нічого Оберігав мене ти й піклувався, я не боялася нікого Ти сам обманював себе і вірив тільки сам собі «Люблю тебе»- цих слів нажаль, не говорила я тобі , a пoтiм як зaкiнчeння y чoлoвiчoмy рoдi,щo б цe oзнaчaлo? Забудеш ти, забуду я, та моє серце в грудях не забуде Як це приємно чути як роса бринить Забув нажаль я щастя мить… Ta нe бoлить... [color=blue][i][b]Цe тaк бyлo зaдyмaнo,oтoй "трaнсдiaлoг"("трaнс"-"пeрeoдягнeний") [/b][/i][/color]
Гарний вірш, але слідкуйте за пунктуацією та працюйте з формою. Намагайтеся уникати дієслівної рими" "бринить" - "болить" тощо. А зміст дуже мені сподобався, бо теплий та щирий)) Бажаю й надалі писати в такому привабливому та гарному стилі. Хоча, стиль може змінюватися, головне - щоб вірші були від душі, а Ви їх пишете саме так! Успіху!
Узагалі гарний вірш, більш-менш стрункий, відвертий, щирий, красивий. Мені тема та її подання дуже сподобалися, але маю кілька зауважень. Вже гасне місяць, все навколо оживає, І темрява поволі відступає.
Ти дихаєш уривчасто і тихо, І подих твій,немов бузковий цвіт.
Твоїх думок не можу прочитати, Чарівний ліс зробив усе за нас. Або ж двокрапка має тут бути, в даному випадку залежить від автора. Не варто вживати дієслівну риму: "оживає" - "відступає" - "лунає", "прочитати" - "покохати" тощо. В останній строфі "дерев" - "вперед" не дуже римується... Але у Вас, Андрію, є здібності, Ваш вірш гарний, просто працюйте з формою та старайтеся уникати помилок. Бажаю Вам натхнення!
Гарний вірш про кохання, а час дійсно розтавляє все на свої місця. Ми самі буває не знаємо, що нам краще, може бути палке тимчасове поморочення в голові, а дійсне, вічне кохання, ще попереду. Мир і Любов!!!
Цікавий вірш, непоганий. Слід звернути увагу на деякі поетичні штампи (але від цього ми всі не застраховані) та сумнівні рими в деяких місцях (наприклад: темплом - було, опада - душа - взагалі не римується тощо), дієслівні рими (огорта - відліта, горить - болить). Це просто порада)) Ваш вірш узагалі мені сподобався, бо дуже піднесений, романтичний, трохи сумний, але з життєстверджуючою кінцівкою! Бажаю Вам, Надіє, наснаги та успіху! У Вас непоганий потенціал))
Велике людське спасибі. Зважаючи на те, що я вперше друкую свої твори, до того ж писала я їх не на конкурс, а для душі - те, що боліло, лягло на папір. До того ж, ніхто з моїх друзів чи рідних не знає про моє захоплення, тому це дуже важливо для мене почути думку зі сторони. Щиро дякую.
Відповідь Любомиру Я не згодна з тим, що теми обов"язково мають бути різними. Поет пише не те, що надумав, а те, що у ньому....... Чого б це і не написати своє щастя, свою любов, свою пристрасть?! Коли говорять, про розширення тем, одразу пригадую, як і мене звинувачували в хтивості у віршах! А, може, то просто люди бачать у пристрасті хтивість? Ми всі бачимо у всьому лише себе і судимо по собі.......... І для Василя Просто, гарно, стильно! Потрясно!
Василю, мені Ваш вірш здався дуже динамічним! У житті достатньо чого не торканого, забороненого, треба пізнати якомога більше, прийти якнайдалі, і це прекрасно! Життя - маршрут непростий, він чимось схожий на так званий гірський серпантин (та Ви згадали про гори). Отже, Ваш вірш мені сподобався, люблю читати філософські твори. А кінцівка і справді гарна)) І підтекст!!!
У мене склалося таке враження, що ви описали єдиний спорт, який притаманний усім чоловікам! А епіграф... Якщо такий маршрут пройдений разом із дружиною був у радість та задоволення - то це вже прекрасна пара! Гарні у Вас вірші, як за змістом, так і за формою.
Пане Василе, мені шкода, що Ви так і не зрозуміли до цього часу, що на сайті не було, не має і повірте, ніколи не буде жодних кланів, таких собі VIP персон. Є звичайні перехожі, є знайомі, а є друзі, які стали ними не тому, що я їх перевів до групи "друзі", а тому, що вони спілкувались спочатку на сторінках сайту. І оцюнки вони ставлять без впливу один на одного. --- А щодо того, що мені чи комусь подобаються як Ви кажете "слабкі" твори, то я вже втомився Вам це роз*яснювати. Тож і тепер не буду витрачати час.
Ні, ми не єдине ціле. І ніколи не будемо доповнбвати один одного - Ми занадто різні. Занадто різні, щоб бути чужими. Тому ти поряд. хоча й не завжди. Тому я близько, й ніби не з тобою. Ми різні, але разом. Ти інший, але ніхто не розуміє мене краще за тебе...
Іноді різні люди (навіть за багатьма критеріями) чудово одне одного розуміють, це факт життя. Відсутність рими, вільна форма - це не проблема, хоча... в кожного свій смак на зразки творчості.
Ішов город через баран, не йшов, а біг, чи волочився...
Пане Романе, хіба може "нить" (я зрозумів як нитка!) кипіти, хіба що в вольфрамова у електрочайнику, але порівняння (доволі слабке) "кохання нить" може перерватися, затремтіти, зазвучати струною, але не кипіти, чи застигати...
Песимізм і неправдивість подальших слів мене вражає ще більше! Ромео! Будьте сильним! Бо Ваші слова - це слова слабака, який не живе, кохає, бореться, а амебно існує ...
Не беручи до уваги попередній коментар, скажу, що цілком зрозуміла ідея твору. Єдине, що не подобається - що життя без неї це смерть. Ось це дійсно турбує, бо треба жити, навіть якщо тебе і перестали кохати.
Якби були усі такі, як радить Василь, то не було б мабудь романтиків.
Ох і хитра Світланка, щоб не образити двох Василів, погодилася спочатку з одним, а потім - підтримала іншого!
А вам, пане Василю, скажу, що романтики, то не є слабаки, бо вони оптимісти, так що хочете брати до уваги чи будете ігнорувати, цим Ви світ не змінете і нікого не здивуєте!
Якщо йдеться про "життя без неї " - без ВОДИ , то цілком погоджуюсь як з автором так і з тезкою!!! :)
Коли я писала коментар, то не думала про ваші коментарі, а просто сказала те що хотіла от і все. І взагалі, про які образи може йтися?! Всі ми тут дорослі люди, і кожен вільно говорить те, що хоче, але так, щоб сказане не принизило іншу людину. А от ви мене образили!
Шановна Світланко, даруйте за мою іронію, але написав коментар так як прочитав і зрозумів Ваш: "Я згодна з Василем (virchi) занадто багато песимізму! І слово "нить" ну якесь вже занадто російське!"
Так як пан Василь (virchi) не писав про песимізм і про "нить" ( це був мій коментар) , а навпаки не погоджувався з моєю думкою, то в результаті Ваш коментар є симбіозом двох наших (Василівських!) думок! І більш того, мене не згадуючи, Ви в коментарі більш на моєму боці! Ось така моя була суб'єктивна і іронічна думка! А слово "образити" треба би взяти у лапки, така сталася оказія, що тут ніби стикнулися обрАзи з Образами...
В любому випадку, звичайно, прошу мене вибачити, якщо я не коректно висловився!