В категорії матеріалів: 1314 1301-1314
Сторінки: « 1 2 ... 64 65 66
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
-Ти живеш за ширмою, що відгороджує тебе від істинного життя, чи знаєш ти про це?
-Так, знаю.
-То чому ж не скинеш її з очей?
-Тому що я не настільки сильна, щоб призвичаїтися до реальності.
психоделічний експеримент з римою...
Пропадають, як марево, тисяча снів,
Я зірву із нічної блакиті
Ясне сонячне сяйво - Сіріус,
Щоби твого кохання добитись,
Із богами я силою зміряюсь.
Хай помре переможений ворогом
(Задля тебе на все піду - байдуже!)
Те життя не оціниться дорого,
Як не було кохання в нім райдужне.
Нехай Сіріус поле освітлює,
Поле бою, де ляже один із двох.
Я на бій іду з совістю чистою,
І мій розум іще не всох. ==>=======>>>
Сірістю похмурою занесло блакить. Хоча йде день - немає світла. Між зірок світових - це мить, Для наших душ - це осінь зблідла. Не так давно зійшла зоря, А вже за обрієм сідає. Палюча осінь догора, Мороз до серця запускає. ==>=======>>>
"видалено за бажанням автора".
Ми летимо, ми
летимо,
Розмахуючи
крилами.
Ще трохи буде – й
згоримо.
Проштрикнутими.
Вилами.
Чому хочеться плакати? Чому хочеться не чекати
вигідного моменту, а просто вилити всі сльози з душі? Звідки вони взялися?
Я не зрадник Великого Бога, я просто його неслухняна
дитина. Я дивлюся на світ нерозвиненими очима і не знаю навіщо. Перейшовши
межу, треба йти до кінця, в інакшому випадку не можна її переходити.
Твої очі пахнуть зорями,
Під небом літають ангели,
"ТОП++ - до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
