|
|
В категорії матеріалів: 1326
Показано матеріалів: 1301-1320 |
Сторінки: « 1 2 ... 64 65 66 67 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Блукав, не знаючи сенсу поміж знавіснілих. Шукав заледве самого себе. Вдивляючись у чистий захід стомленого липнем сонця, вірив у неминучість долі та благав у Всевишнього правди... колами і спекотними вулицями зубожілого міста, без бажання вертав додому. Ліхтарі знавісніло всміхалися примарним світом і остання цигарка жевріла у непевній долоні... Я йшов додому... Спогади барвистими зміями спліталися у мозку і “People are Strange” лунало в мені... спекотний липень. Лагідна пора...
Отак посеред ночі писати банальні рядки лихої вдачі та мріяти про величне...
Коли ж буде спокій та віра у світле?.. 22.07.2004 3.06 скоро сонце всміхнеться...
|
Де світ? Де я?
Здіймаючи у гору руки,
Дивлюсь у небо, у світи.
Думки не в силі зупинити,
Спроквола рухаюсь туди,
Де небо розгорнуло простір,
Відкрило очі, і в душі,
Здійняло бурю спогадів пророчих. Я йду туди де брак журби
І протиріччя сновидіння.
Та нині біль скував відродження душі,
І марно, марно намагаюсь
Я натовп розтопити,
Штовхаю перехожих, не зважаю,
На гамір, крики, сміх...
Я поспішаю. Біжу. Втікаю.
Від себе і від свого краю.
Та не покину душу... Знаю. І далі так стовбичу посеред прокльонів,
Руки в небо підіймаю,
Ні, не світи нові шукаю,
А себе в тому світі... колись таки знайду.
Ніхто тоді не скаже,
Що марно час вбиваю,
І від всього втікаю.
23.05.1999
|
|
10 9 8 7 6 5 4 3 2 1 бублик
|
|
Просто згадав.... і вирішив!
|
|
Джунглі світу і вазон
Тюрма думок в уявленні живому.
І погляди ховаються в куток
І утікають на край мислення додому.
І чуєш музику, що в голові зимує
Так наче в тобі не одне життя
Це так прекрасно жити в морі,
На дні якого почуття.
|
|
переклад однойменної пісні групи "Бритва Оккама"
|
Anima Sola - образ жінки в чистилищі...
|
-Ти живеш за ширмою, що відгороджує тебе від істинного життя, чи знаєш ти про це?
-Так, знаю.
-То чому ж не скинеш її з очей?
-Тому що я не настільки сильна, щоб призвичаїтися до реальності.
|
психоделічний експеримент з римою...
|
|
Пропадають, як марево, тисяча снів,
Виринають, як марево, тисяча снів.
І пливу серед них як посеред болота.
|
Я зірву із нічної блакиті
Ясне сонячне сяйво - Сіріус,
Щоби твого кохання добитись,
Із богами я силою зміряюсь.
Хай помре переможений ворогом
(Задля тебе на все піду - байдуже!)
Те життя не оціниться дорого,
Як не було кохання в нім райдужне.
Нехай Сіріус поле освітлює,
Поле бою, де ляже один із двох.
Я на бій іду з совістю чистою,
І мій розум іще не всох.
==>=======>>>
|
Сірістю похмурою занесло блакить.
Хоча йде день - немає світла.
Між зірок світових - це мить,
Для наших душ - це осінь зблідла.
Не так давно зійшла зоря,
А вже за обрієм сідає.
Палюча осінь догора,
Мороз до серця запускає.
==>=======>>>
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
