Синулька, ангелочок мій, Богданчик Ти "зведений баланс" мого кохання. Маленький, ніжний, мій рідненький зайчик Моя молитва й праця до світання. Для тебе, сину, в Бога щастя прошу Тобі віддам усе, що в серці маю. В тебе вкладаю розум свій і душу Для тебе лиш ночей недосипаю.
Знову перед вами гірка історія. І скільки таких у світі? Не перелічити. Люди завжди побоюються зла, і воно шириться, мов ота короста, поглинаючи усе добре і лагідне. Та зло не таке вже й всесильне. Опирайтеся йому, і воно обов'язково відступить, а потім і зовсім щезне. Особливо важко боротися із злом у родинах. Люди не хочуть втручатися - і тоді зріють, а згодом і вибухають трагедії. Жертви насмсльства кінець кінцем хорпаються за ножи і сокири. Але ж цього можна уникнути вже на самому початку - тільки не мовчить, а опирайтеся активно, на людях, дивлячись прямо у вічі кривдникам.
На таке дивитися боляче, але й відвертатися не варто. Тільки сльози, чисті сльози. Мабуть тільки вони і здатні відтворитися людям до справжнього життя, де усім, а перш за все, дітям було затишно і тепло у дружній люблячій родині.
