Наші вітри чужу правду розсівають

Наші діти в кожне рано її п’ють

Вже грає світло. Скачуть тіні.

Моя улюблена, єдина...

З молитвою у небо йду

І прошу Бога, й Бога – Сина,

Щоб дали справжню свободу.

Ось правда родиться сумна

Все таки  хоче зайти  в гості

Стежками  віри  йде вона

А в нас поруйнувані  мости

Так, як колись, Україна

На доріг розстанях.

Я нашого раю  шукаю

Того, що родивсь на землі.

Вікно відкрите. За вікном

Танцюють правди сонцем гріті.

Як в чужині, так над Дніпром,

Чомусь чужі ще, наші діти.

Стаєш  з колін.

Чекаєш змін,

А чуєш болі.

.