|
|
В категорії матеріалів: 808
Показано матеріалів: 381-400 |
Сторінки: « 1 2 ... 18 19 20 21 22 ... 40 41 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Якщо ми діти коренів своїх,
Зі своїм я і генетичним кодом,
Йти нам від себе, це великий гріх.
З княжих часів ми були й є народом.
|
|
Якщо ми діти коренів своїх,
Зі своїм я і генетичним кодом,
Йти нам від себе, це великий гріх.
З княжих часів ми були й є народом.
|
|
Співа цвіркун свою одвічну пісню
І дивно пахне листя васильків,
Кудись далеко з запахом правічним
І я зненацька звідси відлетів...
|
А, як тобі, діду,
В чужій стороні?...
Хочеш на Бескиди?
Не потрапиш… ні!
|
|
З надійних слів плету осінню косу,
В яку вплете листочки листопад.
Він покладе ранкові срібні роси,
Що вразить нас мільйонами зернят.
|
|
Пишу я, поки можу ще писати,
Не знаю бо чи завтра напишу.
Тож поки вмію так життя кохати,
Поезію в душі не залишу.
|
|
Наші люди здавен давна
на етнічних землях славних
церкви ставили і в них щиро молились...
|
|
Розвісить ніч зірок тремкі гірлянди,
Віджилий день засне у борозні.
Розпустяться агатові троянди -
Потемку наречені мовчазні.
|
|
Пророчить час годинник на стіні.
Той, іскорками тане у каміні.
Для мене він сьогодні не в ціні –
Лише олива в терпкості мартіні.
|
|
Маячить червень у прозірній сині…
Розправив парасольки деревій,
Бджолиний бородато висне рій
На безсоромно пахнучім жасмині.
|
|
Лягла печатка стомлених зірниць
Легким серпанком на озерну тишу.
Вздовж бережечка, в плетиві споришу,
Янта́рить блиск кульбабових зіниць.
|
|
Панночка Осінь
Зашарілася Осінь оранжоволисто,
Утаївши позір за вуаллю туману.
Хмаровищ завитки виглядають перисто
З-під ламкого бриля, що зітканий з бур’яну.
|
|
Ліс свої співа пісні.
А ми ні .
Ми у тій же чужині,
Глянь, сумні.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
